Підкресли головні та другорядні члени речення. Надписати частини мови!

Григорій Сковорода - український мислитель, філософ, педагог і письменник. Вивчивши твори Платона і його послідовників у Києво-Могилянській академії, він створив на їх основі свою систему поглядів і став одним із самих яскравих українських філософів.
Твори Сковороди видали вже після його смерті, проте ще за життя мислителя їх переписували від руки — такими вони стали популярними. А його вірш «Всякому місту — звичай і права» був у репертуарі мандрівних музикантів-кобзарів.

Вірш „Майбутнє країни - у мріях дитини” Майбутнє країни ятрить мою душуБо серденько рветься від жалю й туги,Тому про свободу я думати мушуПро те, як країну тягти із біди.Для того усій українській громадіПодумати треба про чесність свою,Про те, щоб не тільки брати з держави,А  їй помагать попри всяку біду.Я бачу майбутнє в нашій сумлінностіУ сплаті податків в країні своїй,Щоб воїни наші одержали в дійсностіІ зборю, і одяг для здійснення мрій.Бо саме вони, наші славні героїВиносять у серці надію єдину:Вигнати вбивць із землі дорогоїЙ вернутися в любу свою родину.Якщо, підприємцю, ти любиш країну-Сплачуй податки в державну казнуЩоб мати твоя і дівча-сиротинаМогли у достатку долати журбу.А мрія моя - це квітуча країна,Це посмішки друзів і рідних моїхЦе  радість і мир, і навчання спокійне,Це ласка Господня для усіх живих.

Багато снігу - багато хліба.
Був уночі іній - вдень сніг не випаде.
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
В холод кожен молод.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
Держись, Хома, іде зима!
До завірюхи треба кожуха.
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
Зима з снігами-літо з хлібами.
Зима засніжена - літо дощове.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою добре, а літом ще краще.
Кільця довкола місяця - на сніг.
ледащо, а їсти нема що.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Місяць лютий гостро крутий.
Місяць лютий спитає чи взутий,
Мороз - аж іскри сипляться.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
Синиця пищить - зиму віщить.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.