Кримські гори - гори на Пд. Кримського півострова, в Кримській обл на 180 км з Пд. Зх. на Пн. Сх., від мису Фіолент поблизу м. Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії Шир. до 50 км.
Кримські гори складаються з трьох майже паралельних пасом з крутими пд. і пологими пн. схилами. Пасма розділені поздовжніми ерозійними зниженнями. Найвищим е Головне пасмо Кримських гір. Воно починається на Захід Балаклавськими висотами (316 м), найвищої вис. досягає в центр, частині (1545 м, г. Роман-Кош) і закінчується на Сході Феодосійськими висотами (310 м). У західних і центральних частинах Головне пасмо становить майже суцільний масив, що складається з опалових гір, вирівняні безлісі вершини їх називають Яйлами.
Далі на Схід воно розчленоване глибокими ущелинами й долинами на окремі масиви (Чатир-Даг, Демерджі-яйла, Карабі-яйла) та хребти. У вапняках, з яких складаються яйливські масиви, широкого розвитку набули карстові форми рельєфу: на поверхні - воронки, карри, провальні улоговини та ін., в глибині - колодязі, шахти, печери. Найдовшою серед 800 карстових порожнин К. г. є Червона печера (13,1 км), найглибшою - Солдатська печера (500 м).
Головне пасмо має кілька перевалів: Ангорський прохід (752 м), Байдарські ворота (527 м) та ін. Пд. схил пасма утворює смугу Південного берега Криму, для рельєфу якого характерні гірські амфітеатри, зсуви, нагромадження скель (хаоси), подекуди - виходи вулканічних порід - лаколіти (Аюдаг, г. Кастель та ін.), давньовулканічні масиви (Карадаг). З Півночі Головне пасмо оточене смугою передгір'я, що складається з двох куест - Внутрішнього пасма Кримських гір (вис. до 738 м, г. Кубалач) та Зовнішнього пасма Кримських гір (вис. до 344 м).
У геологічному відношенні Кримські гори являють собою великий антиклінорій, що є частиною Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. Ядро його складається з дуже дислокованих і метаморфізованих осадочних порід мезозою - глинистих сланців, пісковиків, конгломератів І вапняків, у будові пн. крила антиклінорія беруть участь мезозойські й кайнозойські відклади - глини, мергелі, вапняки (див. Кримська складчаста система).
Клімат Кримських гір змінюється від субтропічного з м'якою зимою і жарким посушливим літом на Пд. березі Криму (пересічна температура січня - (-1, +4° липня +24°) до прохолодного, вологого, з сильними вітрами на яйлах. Річки короткі, з нерівномірним стоком; значні запаси підземних, в основному карстових вод. У передгір'ях переважають карбонатні чорноземи й дерново-карбонатні ґрунти, на схилах Головного пасма - гірсько; лісові бурі й гірські коричневі ґрунти, на яйлах - гірсько-лучні чорноземоподібні та гірські чорноземи.
Схили Головного пасма вкриті дубовими, буковими і сосновими лісами, на яйлах - лучно-степова рослинність, у передгір'ях - лісостепова. На Пд. березі поширені ксерофітні ліси та чагарники (дуб пухнатий, сосна кримська, ялівець високий, кавове дерево та ш.); місцями - вічнозелена рослинність.
Поширені паркові насадження з кипариса, кедра, магнолії, платана та ін. Всього лісами в Кримських горах вкрито 336 тис. га, в них нараховується понад 2200 видів рослин, близько 10% з них - ендеміки (клен Стевена, глід Пояркової та ін.). Для вивчення й охорони природи в Кримських горах створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповідник та Мис Мартьян, а також Кримське заповідно-мисливське господарство, 6агато природних об'єктів оголошено заказниками, пам'ятниками природи. Кримські гори - важливий район туризму, Пд. берег Криму - курортний район всесоюзного значення.
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
