Объяснение:
Мабуть, у кожної людини є улюблене місце: для когось це може бути улюблене місце відпочинку або місце, яке відіграло значну роль у житті. Особисто для мене найулюбленішим місцем є моє рідне село Велика Білозерка. В цьому селі я народилася, тут пройшло моє дитинство. Після навчання я повернулася в рідне село й все життя працюю для його блага.
Моє село дуже гарне й затишне. Навесні, коли починає припікати весняне сонечко, пробивається зелена трава, Велика Білозерка починає розквітати. Навкруги багато зелені, квітучі дерева, спів птахів. Влітку я люблю прогулятися по рідній вулиці з прекрасною назвою «Зелена» , особливо ввечері, коли можна побачити неймовірний захід сонця, вдихнути пахощі квітучої акації.
Коли приходить зима й випадає сніг, село вкривається немов білою ковдрою, замерзає річка, яка має таку ж назву, як і село - Велика Білозерка.
А яке гарне воно восени! Дерева вбрані в жовті, червоні, коричневі та зелені кольори – неймовірне видовище.
Моя маленька Батьківщина- це не тільки краса й пам’ять про те , що дороге мені. Це справи й люди сьогодення. У жовтні 2017 року в нашому селі створено Великобілозерську сільську об’єднану територіальну громаду. З того часу моє село почало розквітати на очах. З’явилися місця для відпочинку, а саме: відбудований Будинок культури в центрі села, засаджений молодими деревами парк з дитячим майданчиком та спортивний комплекс з великою кількістю тренажерів. В двох закладах освіти збудовані сучасні міні -футбольні поля зі штучним покриттям, зроблено ремонт у класних кімнатах, де навчаються діти, придбані нові меблі у класи та лінгафонний кабінет Великобілозерського НВК № 1, який набув статусу опорного навчального закладу.
В моїй громаді вважають, що майбутнє кожного села за молоддю та дітьми, тому велика увага приділяється спортивному розвитку молоді. Вже майже півтора року в с. Велика Білозерка працює приватний бійцівський клуб «Степові вовки». Його відвідує не тільки молодь, а й представники старшого покоління. Мій син тренується в цьому клубі. Він в захваті від тренувань. Тренери виховують в дітях витривалість, силу та мужність, яка так необхідна в житті. Також молоде покоління займається футболом, волейболом, тенісом, організовуються змагання, на яких команди завойовують призові місця.
Дуже змінила свій вигляд площа біля Великобілозерської сільської ради. ЇЇ прикрашає старовинний паркан та криниця.
Село розквітає не тільки в центрі, а й на околицях. Висаджуються дерева, ремонтуються дороги , встановлено вуличне освітлення, по багатьох вулицях прокладено водогін. В селі Велика Білозерка шанують пам’ять загиблих у Великій Вітчизняній війні , підтримують в належному стані Братські могили.
Великобілозерська сільська об’єднана територіальна громада приділяє дуже багато уваги організації відпочинку мешканців села. В центрі села влаштовують Свято Масляної, День молоді, День села, відзначаються державні свята. Влітку, біля ставка, люди святкують Івана Купала. Свята проходять напрочуд весело: мешканців села пригощають смачним борщем, налисниками, для тих, хто відпочиває, виступають за музичні колективи, сільський фольклорний гурт «Білозерчаночка», молодіжний танцювальний гурт «Фарадей», молоді музиканти та виконавці пісень . На свята люди спілкуються один з одним, відпочивають, у них покращується настрій, з’являється наснага працювати надалі заради свого села, своєї Батьківщини. Адже вона єдина. Я поважаю, пишаюсь і шаную той куточок, те найрідніше місце на землі, де народилася й живу, де живуть найрідніші для мене люди - батьки та діти. Я бажаю моєму селу успішно розвиватися, рости і процвітати.
Моє село, для мене ти єдине,
Для мене найдорожче у житті:
Тут мамина солодка пісня лине,
Дитинства добрі спогади святі.
Знайти справжнього друга - це вдача. Я дуже щасливий, що у мене є такий товарищ. Його звуть Олег.
Я дуже пишаюся своїм товаришем. Олег - неабияка особистість: він багато знає, добре вчиться, грає на гитарі і займається Дзюдо. Він - добра людина, дуже любить тварин. А ще він дуже наполегливий і, якщо поставив собі ціль, неодмінно її досягне.
Рік тому Олег попросив батьків завести собаку, бо він дуже любить собак. Йому відмовили, бо, мовляв, він не зможе або не зуміє піклуватися про тварину як слід, а вони зайняті. Тоді Олег попросив у батьків дозволу у вільний час допомагати у притулку для собак, і йому дозволили. Однак поставили умову: мати гарні оцінки. Мій товариш встигав добре вчитися, знаходив час на спорт та гітару, а решту вільного часу проводив у притулку. Кормив песиків, убирав у їхніх вольєрах, купав, стриг, допомагав ветеринару. І фотографував, а фото публіковав у соціальній мережі, щоб до знайти собакам нових господарів.
Через півроку на Олега чекала винагорода: батьки зрозуміли, що він - відповідальна людина, і дозволили йому вибрати собаку будь-якої породи у пітомнику. Але Олег сказав, що хоче взяти собаку зі "свого" притулку. Тепер у нього є Кінг-Конг - здоровенний кудлатий пес добрішої душі.Так мій товариш на власному прикладі довів, що у нього добре серце і велика сила волі, і тому я ним дуже пишаюся.
