Існують місця, які завжди викликають у людини подив, хвилювання і захоплення природною красою та неповторністю. Таким місцем є Хортиця — мальовничий острів, з обох боків омитий широким і могутнім Дніпром, оточений високими кам’яними скелями, піщаними берегами, вкритий зеленим лісом та синьоокими озерами, прикрашений різнобарвними квітами. Дивовижний краєвид та славна минувшина привертають увагу до острова мешканців міста Запоріжжя, мандрівників із різних куточків України та світу. Хортицю прославляли поети і художники, вивчали історики та краєзнавці. Кожен українець лине душею до її життєдайних джерел.
Острів Хортиця — єдина комплексна історико-культурна та природна пам’ятка, що охоплює період історії людства від епохи палеоліту (35 тис. р. до н. е.) до наших днів. За бронзового віку (ХУШ-УПІ ст. до н. е.) Хортиця стає одним із економічних та культурних центрів Дніпровського Надпоріжжя. Залізний вік (УІІІ ст. до н. е. — початок н. е.) залишив після себе курганні та ґрунтові могильники, Совутин- ське городище. Частина з них належить до дивовижного періоду в історії острова — скіфської доби (УІІ-Ш ст. до н. е.). Перші століття нової ери на Хортиці пов’язані з періодом черняхівської культури, а у другій половині І тис. н. е. тут проживали слов’янські племена. За часів Київської Русі через Хортицю пролягав відомий торговельний «Шлях з варяг у греки», і саме тоді поблизу плавневих озер острова розташувалося стародавнє поселення, яке дослідники називають Протовчим (Протолче).
Ні, бути добрим зовсім не важко!
Объяснение:
Ось якими вчинками я можу робити добрі справи: погодувати птахів взимку, зібрати іграшки й книги для дітей у дитячий будинок, до мамі по дому, посміхнутися перехожому…
Для добрих справ не треба чекати слушної нагоди, їх треба робити кожен день. Також, треба бути ввічливим і з повагою ставитися до людей, особливо до старших за віком.
Якщо тебе оточують добрі люди, ти сам стаєш добрішим. Не дарма є прислів’я: скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.
