«Лютень» – давньоруська назва лютого. Цей місяць в деякі роки буває дуже суворим, і навіть не поступається морозами січню.
Місяць лютий також неймовірно змінює поведінку тварин.
Лісові барабанщики – дятли починають вистукувати на сушіни дріб. Далеко, далеко по лісі розноситься стукіт лісового лікаря – строкатого дятла, дзвінкий крик желни. Чується коротенька срібляста пісенька пищухи і свист повзика.
У лісі поступово зникають ошатні снігурі, жваві чечітки і чубаті омелюхи.
У багатьох тварин настає шлюбна пора – гон. Лисиці бігають парами. Про це вас попередить їх хрипкий, уривчастий гавкіт. Хитра лисиця насилу відшукує собі їжу. Доводиться під час прогулянок частіше прислухатися адже з-під скрижанілі снігу запах полівок проникає дуже слабо. Здається, лише тільки вовкам в цей час роздолля. По пухкому глибокому снігу їм нелегко зловити зайця, а як тільки з’явиться міцний наст, вовки зможуть швидше добувати собі їжу. У лютому у вовків відбувається гон. Вовчі зграї розпадаються, досвідчені хижаки відокремлюються від переярков, у них також утворюються пари. Відбуваються запеклі сутички, в яких перемагає сильніший і спритніший самець.
Ось так змінює лютий природу і навколишній світ.
