1. Я сказав: не любиш ти! Стала. Глянула. Промовила. 2. Тумани линуть вгору, вгору, а хмари — вниз. 3. Повернувся, хоч тебе й не кликала. А слiдом весна моя заблукана. 4. Але для мене — у святім союзі душа і тіло, щастя з гострим болем. 5. За вікнами день холоне. У вікнах — перші вогні… 6. І десь там юрми, натовпи, там люди! Там зорі в небі чисті, як ромен. 7. Таке було гарнесеньке хлоп’ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко. 8. І обнявся сміх з журбою, ненависть — з любов’ю…
А. З’ясуйте, який член речення пропущено в неповних реченнях. Б. Обґрунтуйте вживання тире.

Відгук на прочитану книгу м.гоголя "тарас бульба"влітку я познайомився ще з одним творчим доробком м.гоголя , його повістю «тарас бульба» . у цьому творі   розповідається про ті часи , коли козаки захищали нашу неньку-україну від іноземних загарбників. повість дуже цікава і захоплююча. з неї можна багато дізнатись про середньовічне   козацтво. також побачити,які почуться виникають у двох закоханих-козака та паньскої дочки,заради якої молодий козак продав   свою  рідну батьківщину. мені сподобався цей твір   тим, що читаючи його,можна багато дізнатись про стражденну україну та її мужніх синів - захисників. мене цікавило ще й те , що автор   зображує сцени війни дуже насичено , зрозуміло творчо і цікаво.я ниби переносилась на поле битви і разом з козаками вступала   в поєдинок за волю нашого народу.я всім   рекомендую прочитати   повість "тарас бульба"   і хоч на довгу мить відчути себе нащадком козаків.

Твір «героїчний вчинок» ця подія сталася у невеличкому селі поблизу полтави. давно-давно. село хоч і невелике, але досить затишне. біленькі чепурні хатини тулилися одна за одною. кучеряві садки, ошатні городи. мирні й привітні люди. і от в цьому селі поселився приблудний собака. ніхто з тутешніх жителів не знав, ні чий він, ні звідки взявся, і називали його просто – боріс. селяни часто підкормлювали пса, але прийняти його додому ніхто не хотів. отак боріс й тинявся вулицями і своїм жалібним поглядом заробляв собі харч. та якось у селі сталося лихо: почали хворіти діти . ніхто не відав, що то за напасть й звідки вона взялася, але хвороба не вгавала. потрібні були ліки. терміново. але як дістатися до міста, коли за вікном люта зима? дороги позамітало. снігу − майже у ріст людини. зупинився весь транспорт, нічим не можна вибратись з полону. люди були у відчаї. не знали, що робити. за всіма клопотами ніхто й не помітив, як із села зник боріс. та й хіба такий волоцюга, як він, вартий уваги? але коли негода трохи вщухла, до села із міста несподівано дістався лікар, та ще й не сам − поруч із ним стояв боріс. − лікарю, як ви до нас добралися? і як дізналися, що селу потрібна ? − а у вас виявився дуже розумний і кмітливий пес. я з дитинства люблю тварин, особливо собак. і розумію їх. так от вчора ваш пес прибився до нас у лікарню. скулений, голодний, очі вогнем горять. дорога ж не близька. я помітив його ще з вікна кабінету. вийшов, а він – так і кинувся до мене. дивиться прохально, ніби зве за собою. я й зрозумів, що десь потрібна моя . але де? жінка з вашого села працює в лікарні. побачила собаку, впізнала. догадалась, що у вас біда. ми з борісом сіли на електричку – і ось… люди лише переглядались. не вірили, що пес здатний на такий вчинок. проте слова лікаря цілком переконали їх. − ой же молодець, боріс! – тепер уже захоплено дивилися на пса. після цього випадку боріс уже не вважався у селі бездомним.