Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання.
пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа
сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до
юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу»
(івана 18: 38).
сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової –
католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни
урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке
традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній
радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще
раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни,
предстоятель української православної церкви київського патріархату
(упц-кп) філарет (денисенко).
згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора
(1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа?
ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він –
парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне
повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого
дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато,
не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким
чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого
не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього
нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також
стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на
шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування:
естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра
спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з
богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.
так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке
істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що
[я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити
про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з
іншого, – пилат повірив/не повірив в остаточну істину сина божого,
зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі
євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса
христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж
зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки
23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана
18: 38).
автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард
майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до
тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу
проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса,
яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він –
ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається,
здійснюється
у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія
великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –
відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах
зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2)
християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки,
наскільки це можливо її природі.
подробнее - на -
