1) [...], аби (...)
2) [...], якими (...)
3) [...], з якими (...)

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. В черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.

Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.

Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої ​​від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.

Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. Завдяки мені і моїй справі країна отримуватиме більше грошей з податків і зможе забезпечувати свій розвиток і покращення життя всіх громадян країни. Другий шлях максимальної користі для країни – стати  видатним вченим. Дійсно талановиті вчені допомагають країні дуже сильно – вони піднімають престиж держави, залучають інвестиції, допомагають країні вирішувати її найактуальніші проблеми.

Поки що я не дуже корисний країні, але я впевнений, що це рано чи пізно відбудеться. При мінімальній корисності я буду сплачувати податки в повному обсязі, наповнюючи державний бюджет і допомагаючи країні вирішувати її проблеми. При максимальної корисності для країни я би став великим бізнесменом, виплачуючи дуже великі податкові відрахування, або відомим вченим, допомагаючи вирішувати проблеми завдяки своїй професійності. Хотілося б приносити своїй рідній Україні якомога більше користі, але чи вийде це в максимальному обсязі, поки що не зрозуміло.