2. Неозначено-особовим є речення A Самойлович ступив на річкову рінь і зітхнув широко, на повні груди
(Ю. Мушкетик).
Б Поділять тебе, земле, ой поділять (М. Коцюбинський).
в Кошовий поспішив вернутися на Січ (Ю. Мушкетик).
гТепер мав найпевніші свідчення до великої війни, мусив готуватися
до неї (Ю. Мушкетик).

Відповідь: А

Пояснення:

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже́, ані́ж, втім, зате́, мо́вби, на́чеб, на́чебто, немо́в, немо́вби, немо́вбито, нена́че, нена́чебто, ні́би, ні́бито, ніж, о́тже, ото́ж, приті́м, прито́му, причі́м, причо́му, проте́, се́бто, то́бто, це́бто, щоб, якби́, якщо́; також слова: або́що, то́що.

Увага. Сполучники зате́, проте́, щоб, якби́, якщо́, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою бита займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а)Сполучники з частками б, би, ж, же: або́ ж, адже́ ж, але́ ж, а я́к же, бо ж, коли́ б, коли́ б то, о́тже ж, хоча́ б, хо́ч би.

б)Складені сполучники: дарма́ що, для то́го щоб, за́мість то́го щоб, з ти́м щоб, з то́го ча́су як, незважа́ючи (невважа́ючи) на те що, пі́сля то́го як, при цьо́му, та й, та́к що, тимча́сом як, тому́ що, у мі́ру то́го як, че́рез те що й под.

3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

  1. Односкладне речення:
    В. Віршувальників чекали з нетерпінням.
2. Означено-особове речення:
    Г. Люблю вночі на небеса дивитись.
3. Неозначено-особове речення:
    А. У вікно тихо постукали.
4. Безособове речення:
    А. Стежку прикидало снігом.
5. Узагальнено-особове речення:
    В. Від своєї тіні не втечеш.
6. У цьому рядку є слово-речення:
    А. Еге! Це не ваші груші!
7. Неповне речення.
     В. За вікном – гай квітів, кущі квітів і трава з квітами.
8. «Зайве» речення.
      В. Зима. Холоднеча. Засніжений ліс.
10. У цьому неповному реченні пропущено другорядний член:
      Г. Хати розкидані трохи хаотично. Біля кожної – ростуть квіти.
11. Це речення не називне:
      А. Який багатий світ!
      Б. Вона виразна й абсолютно артистична!
12. Речення, у якому неправильно стоять розділові знаки:
      Б. Бджола жалить жалом, а людина (–) словом. (потрібно тире)
      В. Око бачить далеко, а розум – ще далі. (зайве тире)

13. Відповідність:
      1) означено-особове речення. -  В. Сідаю до столу коло вікна.
      2) неозначено-особове речення. - Д. Що там думають на тій землі?
      3) інфінітивне речення. -  Г. Ой не впізнати отчої хатини.
      4) узагальнено-особове речення. - А. Не по дружбі, а по службі пізнавай людину.

14. Відповідність за вираження головного члена у безособовому реченні.
1) Безособове дієслово.  -   Б. На вулиці сутеніло.
2) Дієслівна форма на -но, -то.  -  Д. Там усе правильно записано.
3) Прислівник.    -   А. Навколо гамірно та весело.
4) Слова типу немає, не було, не буде. -   Г. Більше не було слів.