Відповідь:
Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт.
В божому храмi страшенно пахло свiжовиробленими кожухами i розiгрiтим воском.
Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.
Я ще раз зiтхнув — це i для себе, i щоб дiд iв мене, безчобiтного, — та й, думаючи своє, почав витирати ноги об прочовганий жорник, що лежить бiля нашого порога.
Навiть коли його маєтки записували в Сiльрадiвськi книги, чоловiк доводив, що вiн не бiдняк, а середньомаючий хлiбороб.
(Усі речення взято з повісті "Гуси-лебеді летять..." Михайла Стельмаха
