Я вмію зневажати скрутне становище і нехтувати небезпеку (І. Микитенко Г) Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг (Л. Ко 3. Тире між підметом і присудком ставиться в реченні: А) Огонь в одежі слова безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Промет Б) Кожне слово це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашо (В. Сухомлинський). B) Життя як вокзал. Хто приїжджає, хто від'їжджає (Л. Костенко). Г) Класична пластика і контур строгий, і логіки залізна течія оце твоя, поезіє, 4. Порівняльні звороти комами не виділяються в реченні: А) Із степу як із вогкої печери тягло свіжою прохолодою (О. Гончар). Б) Це місто прекрасне як усмішка долі (Л. Костенко). В) Він був неначе сонний (О. Корнійчук). Г) Він справді здригнувся немов ступив у студену воду (Ю. Мушкетик). 5. Форму присудка при підметі вжито неправильно в реченні: А) Як назбиралось тії птиці, як назбиралося звірів. Б) Більшість сприйняли пропозицію схвально-

Відповідь:

Сильний нежить,надворі негода,відчути ненависть,сказати неправду,він невдаха,відчувати неспокій.

Пояснення:

ОРФОГРАМА: не з іменниками.

Не з іменниками пишеться разом, якщо:

• слово не вживається без не: нежить, невід, ненависть, нероба;

• додаванням не до слова утворюється іменник із протилежним лексичним значенням (до нього можна дібрати синонім): щастя — нещастя (горе); воля — неволя (рабство).

Не з іменниками пишеться окремо, якщо:

• у реченні є протиставлення: не сум, а радість; не зло, а добро;

• не стосується іменника-присудка: Кров — не вода, а серце —

не камінь (Народна творчість).

Тільки разом пишуться іменники з префіксом недо-: недовіра, недорід, недоліт, недооцінка.

Мій улюблений твір мистецтваІз всіх видів мистецтв мене найбільше вражає скульптура й архітектура. Може, на це вплинув мій батько. Він у мене архітектор. Багато архітектурних і скульптурних шедеврів я знаю по ілюстративних альбомах, які є в нас будинку. Звичайно, я хочу побачити золотоглавий Софійськй собор, що в Києві, коней Клодта й Адміралтейство, що в Петербурзі, московські храм Христа Рятівника, Кремль і пам’ятник Пушкіну, єгипетські піраміди й символ Парижа – Ейфелеву вежу, – і багато чого, багато чого іншеАле це в перспективі. З рідного Харкова я поки далеко ще не їхав, але й у нашім місті є скульптурний шедевр світового рівня. Це знаменитий пам’ятник Т. Г. Шевченко, великому українському поетові, нашому улюбленому КобзаревіСкульпторові вдалося втілити в цьому пам’ятнику справжню суть великого співака України: його любов до рідного народу. Ця любов відчувається й у самій фігурі Кобзаря, у його погляді, і в тім оточенні, у якому він перебуває. Для скульптурних фігур творцеві пам’ятника позували артисти знаменитого театру «Березиль», яким керував Лесь Курбас, талантливейший український режисер. Катерина з дитиною на руках – акторка театру Чистякова, що стала згодом народною артисткою України. Мені вона бачиться сумною українською мадонною з дитиною. Доля театру й самого Курбаса сумна: у період сталінських репресій театр був закритий, фактично розігнаний, а його керівник арештований і розстріляний. Але залишилися втілені в бронзі актори. Цей шедевр архітектури не торкнули навіть гітлерівські окупантиВи давно були в саду Шевченко? Сходите, вдивитеся пристальнее в особу поета, у скульптури навколишніх його людей. Ви обов’язково зрозумієте: великі твори мистецтва існують не тільки у світові туристичні центрах