ответ: 1. Одне каже Влітку мені важко. Друге стогне Взимку мені тяжко. Третє співа Чи літо, чи зима, а мені різниці нема. (Віз, сани, кінь). 2. Одне каже Світай. Друге каже Не дай. Третє говорить, а я живу й біжу і вдень, і вночі. (Вікно, двері годинник). 3. Хлопець Мартин похилився через тин. Каже дівчина Гапка: Яка в тебе шапка! А, жовта китиця проти сонця світиться. Як прилетять горобці, буде тобі, як вівці від сірого Вовка. Про кого промовка? (Соняшник). 4. Я кричу: Як звуть тебе? А, вона ягнятком: Бе! Я лякаю Перейму! А, вона телятком: Му! Серджусь я Постій, лиха А, вона сміється: Ха! (Луна).
Зорова краса — візуальне сприйняття різноманітних барв природи (білизна хмар, барвисте буйство кольорів, нескінченна синява моря, яскрава зелень лугів), що викликають естетичне захоплення[4][5][8].
Звукова краса — властивість звуків природи (шум дощу, прибою, спів птахів) створювати гармонію, усвідомлювану як якесь благо[4][5][8].
Тактильна краса — тактильне (на дотик) враження від об'єктів природи, яке виражається у в'язкості мулу, шишкуватість лави, гладкість воскових листків, шовковистість трав[4][5][8].
Нюхова краса (краса ароматів природи, пахощі) — властивість природних запахів (аромати квітів, запахи ґрунтів, листя, моря) доставляти людям задоволення[4][5][8].
Смакова краса — властивість смаків природи, проявляється в сріблястій чистоті джерельної води, смаку трав, плодів, ягід
