Поставте розділові знаки 1. Менi наснилася криниця водою сповнена до краю. 2. Човен сплетений з мрiй біло-синього дня тихо тоне. 3. Наступним об'єктом полювань стали сусід ські голуби породисті дорогі. 4. Стомлений роями пасажирів вулик залізничного вокзалу надвечір стих. 5. В дні прожиті печально просто все було як незайманий
сніг. 6. Це може навіть і не вірші а квіти кинуті тобі. 7. Об цілий світ спіткнулася розлука і йде до нас страшна як Тамерлан. 8. Уже під захід сонця лелека натом дений за день повернувся до свого гнізда. 9. Ти одчиниш двері рідна і крилата кайдеш зустрічати сина на порiг

 Розмовляй рiдною мовою – своєю i свого народу: скрiзь, де її розумiють, з усiма, хто її розумiє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привiлеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.Ставлення до рiдної мови має бути таким, як до рiдної матерi: її люблять не за якiсь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.Сiм'я – первинна клiтина нацiї. Щоб вона не омертвiла i не вiдпала вiд нацiонального органiзму, її має живити культ рiдної мови. Тому розмовляй у сiм'ї мовою своєї нацiї. Не вмiєш – учись. Прищеплюй дiтям ставлення до мови як до святинi, найдорожчого скарбу. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову. Нiколи не зупиняйся у вивченнi рiдної мови. У кожного в хатi завжди мають бути українськi книжки, журнали, газети. Не забудь i про дитячi видання. Хай звучить у твоїй хатi українське слово з теле- i радiоприймачiв.
Пiдтримуй усi починання окремих осiб i громадськостi, спрямованi на утвердження українськоi мови. Не будь байдужим до найменших виявiв обмежень чи зневаги української мови. Стався до iнших мов так, як би ти хотiв, щоб ставились до твоєї рiдної мови.
 Бережи своє iм'я та iмена своїх близьких вiд лакейських деформацiй за чужомовним зразком. Пестлива форма власних iмен, особливо дитячих, не повинна виходити за межi української мови, нацiональної традицiї. 
 Пам'ятай: найкращi вчителi мови для тебе – це мати i батько.
  У наш час доволi поширенi змiшанi шлюби. Цiлком природно, що в таких сiм'ях виникає проблема вибору мови. В iдеалi тут повиннi звучати обидвi мови, однак не в якомусь змiшаному виглядi, а кожна – у своєму лiтературному варiантi. Батьки в таких сiм'ях повиннi використовувати обидвi мови не просто для спiлкування, а як засiб залучення своїх дiтей до багатств духовної культури обох народiв.
 Незнання рiдної мови не звiльняє тебе вiд обов'язку i не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої дiти i внуки мали можливiсть знати i користуватися мовою свого народу.  Вивчай iншi мови. Це дасть можливiсть не тiльки оволодiти ключами до скарбниць духовностi iнших народiв, але й об'єктивно оцiнити свою мову, її сильнi та слабкi сторони. 
Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження i розвитку рiдної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гiдне мiсце серед авторитетних мов свiту.
Немає кращого i легшого справити приємнiсть чужiй людинi, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова «недержавна», «непристижна», «мала».
  Якщо ти українець i живеш поза Україною, не дай використати себе для денацiоналiзацiї народу, серед якого перебуваєш, а тим бiльше – для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостiйного розвитку. Нашому поколiнню випало складне i вiдповiдальне завдання – вiдродження української мови, державностi, нацiї.

Прийшла чарівна осінь.Школяри з радістю ідуть до школи.Так і в Осени закінчуються канікули, й вона йде на працю.В вересні, Осені потріно до зібрати людям весь врожай.Всі соковиті яблука, фіолетові баклажани,червоні гарбузи.И до пташкам полетітити у теплі краї.А от у жовтні в Осени вже інша справа,бере вона пензлик,червоні,оранжеві,жовті фарби,палітру.И ніжно-ніжно немов влітку роса осідає на травичку,мазнути маленьке в формі сердця листячко!И так кожне розфарбовує Осінь!В листопаді вона кличе багато вітрів.И поручає їм працю.Каже Осінь:"Скиньте листячко з усіх дерев,щоб жодного не залишилося!".И ось пожовкле листя лежить на голій мокрій землі.Ось і нашій Осені пора прощатися.Вона зі смутком дивиться на опавше листя