Моє місто у перший ранковий день!
Ранкове місто було приспано легким туманцем.На вулиці тихо,жоднісінької людини.Йдучи мокрими тротуарами до нашої центральної площі,можна почути , як талі крапельки снігу виграють свою весняну мелодію на залізних рамах балконів.У центрі нашої площі дивовижної краси квіти , що саме прокидаються від зимового сну,а біля них великий залізний герб ,який чудово підкреслює патріотичність назви нашого міста! Повернувши направо та пройшовши вздовж вулиці Юності ми потрапимо на пустуючий ринок,але на вихідних тут розгортаються спраажні торгові баталії.Зліва видніїться стара водонапірна вежа ,наш маленький «Біг-Бен»,що колись виконував свою функцію але зараз просто просто гарна декорація міста.Пройшовши весь ринок відкривається прекрасний вид на Дніпро яке заворожує своєю красою та роздоллям .Далі вже виїзд з міста до славнозвісного села Трипілля .Наше місто маленьке ,але будь-кого захопить своєю затишністю!
(Описував своє тому вибач якщо не підійде)
Життя - це мистецво , яке переється з одного покоління до іншого .
С кожним днем це мистецво може покращуватись , або погіршуватись .
З давніх часів люди вважали , що мистецтво жити ,виживати в цьому світі це найскладніше .
З кожним днем життя нам дарує як щасливі мометни так і не дуже.
Люди народжуються зі своєю місією і виконавши її тільки вони помирают.
Життя найскладніше мистецтво , бо ти не знаєш коли почнуть з`являтись перешкоди , до прикладу малювання ти знаєшь скільки треба фарби щоб малюнок не розтікся,що б папір не розмочився, а у житті все інакше . На жаль зараз такий час , що людей вбивають навіть за добрі справи , осуджують не справедливо , до кожного з нас життя ставиться по різному ... тому воно й вважається найтруднішим не всі виживають проходячи перешкоди які да ім життя , тільки не велика кількість з них досягає справжнього результату .
