Прочитайте безособові речення. Визначте іб вираження виділених головних членів. 1. Тієї ж миті потемніло в очах (С. Музиченко). 2. Пахло в повітрі торішнім листом і терпкими бруньками (Р. Іванченко). 3. Нема на світі України, немає другого Дніпра (Т. Шевченко). 4. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячоліть (М. Семенко). 5. І справді гарно було на ниві (Л. Костенко). 6. Опівдні зробилося зовсім тепло (Гр. Тютюнник). 7. А слова дружнього за гроші не купити (М. Рильський). 8. Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою (С. Черкасенко). 9. Не співалось тієї весни Настусі веснянок (Ю. Збанацький).

Давно це було. У країні Морфології стало неспокійно: зав'язалася суперечка між її мешканцями - частинами мови. Всі кричали, розмахували руками, доказували свої переваги над іншими.

Уперед поважно й гордовито виступив Іменник, його перебив Прикметник, доводячи своє право. У розмову втрутився Числівник, кажучи що без нього не можна обійтися.

Слухав, слухав цю суперечку ще один житель країни, та урвався терпець, і він мовив: „ Не тільки ви, а і я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику. І тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їхню кількість та ознаки. Але я не називаю жодного з вас". Усі частини мови притихли.

 Хто з нас не любить книжок? Мабуть, немає такої людини. Сьогодні важко уявити собі людину — ро­бітника, інтелігента, бізнесмена без особистої бібліотеки, без книг, журналів, газет. У народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає».

Кожній людині книги потрібні по-різному: одному — більше, другому — менше. Але всім людям разом тобто людству, книги необхідні.

Чи зможе людина прожити без книги? Зможе. Погано, нудно, нецікаво, але зможе. Та людство — ні. Книги — це пам'ять. Саме з книжок ми дізнаємось, як живуть народи різних країн, як борються вони за свободу, дізнаємося про великі відкриття науки і техніки, про зірки і планети, про рослин і тварин. З давніх-давен учені, письменники, філософи відображали в книжках знання, досвід свого покоління, свої думки і зберегли все це для нащадків.