Новий рік – моє найулюбленіше свято. Напередодні мене завжди охоплює дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне.
Ми починаємо готуватися до святкування заздалегідь. Прибираємо у домі, наряджаємо ялинку, прикрашаємо кімнати кульками, гірляндами, красивими іграшками, святковими лампочками, свічками. Мені дуже подобаються новорічні та різдвяні вінки з вітками хвої, яскравими стрічками та фігурками янголів. Раніше я таке бачив лише у зарубіжних фільмах, а зараз ця мода дійшла й до нас.
Мама завжди готує для святкового столу щось незвичне, небуденне. Я намагаюся не проспати момент приходу нового року під бій курантів. І в нашому класі, і в актовому залі все прикрашено іграшками, паперовими сніжинками, срібним "дощиком". У залі стоїть величезна ялинка, вона вся у вогниках, намистах, іграшках.
Після свята ми попрощалися на цілих два тижні — адже на нас чекають зимові канікули.
Объяснение:
Я очень часто задумываюсь над тем, как найти свой путь в жизни. Достаточно нередко среди взрослых можно услышать фразу о том, что им надоела их работа, которая вообще не является мечтой их жизни. Что же нужно делать для того, чтобы труд стал приносить не только удовольствие, но и стала любимой деятельностью? Я считаю, что для этого надо набрать смелости и не бояться пробовать что-то новое. Не страшно менять хобби, как перчатки. Это и есть поиск своего пути жизни. Человек не узнает, что именно ей подходит, пока не попробует. Не страшно даже менять специальность в университете, если через полгода обучения ты понимаешь, что это - «не твое». Я считаю, что каждый человек должен найти себя. Конечно, это не легкий путь. Но заниматься тем, что приносит духовное вдохновение-действительно интересно.
