Процес випікання хліба не є простим. У цей день жінка одягала чисту сорочку й вишитий рушник, бо здавна в Україні особлива увага приділялася охайності жінки та чистоті рук.
II. 1. У тексті описано процес випікання хліба. Він складається з декількох етапів, а саме: замішування тіста, вимішування, формування круглих паляниць, випікання. Авторові вдалося передати ставлення героїні до своєї праці. Героїня з великою відповідальністю ставилася як до свого зовнішнього вигляду так і до процесу випікання хліба. Перед початком жінка пропонувала всім розходитись, адже вона починала місити тісто.
2. Доки мати викачували останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв Ті до печі. Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька в, мати шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
При вимішуванні тіста материні обіруччя раз по раз занурювалися в діжу. У цей час тісто вимішувалося, крутішало, ставало в’язким, як гума, і їй вже важко було працювати руками. Потім мати витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з руки на руку, формувала круглу паляницю. Дії матері були вправними, було цікаво гати за її рухами. Перед тим, як посадити у піч тісто, мати розстилала капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, змастивши його олією або притрусивши борошном.
3. Місили тісто, занурювалося в діжу, ослінчик двигтів, тісто вимішувалося, воно ставало в’язким, вони витягували, витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, формували круглу хлібину, викачували паляничку, вони змащували, змащували олією, притрушували борошном, усаджували хлібину, шугнули лопату.
4. Вжиті в тексті художні засоби надають висловленню образності. Завдяки їм автор тексту може передати найтонші особливості будь-якого явища, точно, виразно, яскраво відтворити уявлювані образи.
Мрії - це частинки нашого життя. Без них важко уявити будні. Вони роблять життя яскравим. Завдяки їм ми робимо неможливе для нас в даний період. У кожної людини мрії різні. Хтось мріє про друзів, хтось про хороше майбутнє, про щастя, здоров’я, нову куплену річ.
Я вважаю, що мріяти - це досить добре, оскільки так у нас є можливість перетворити буденність у яскраві, сповнені радості моменти.
Своє життя мені важко уявити без мрій. Саме вони надихають до нових звершень, ставлять переді мною цілі, а також просто радують, особливо тоді, коли збуваються.
Як і будь-яка людина, я часто мрію про звичайні речі: щоб мені купили щось нове.
Але є важливіше, про що мрію найбільше - це здоров’я, благополуччя, щастя моєї сім’ї і мене зокрема. Коли людина здорова, чудово себе почуває, то у неї одразу піднімається настрій. Хочу щоб мене оточували вірні друзі, а із близькими все було добре.
Я дуже люблю подорожувати, тому найчастіше мрію про цікаву поїздку. Завдяки їй можна дізнатись нове, познайомитись з новими людьми, вивчити звичаї та традиції певної країни. Найбільше люблю місця з цікавою історією і ще в дитинстві я хотіла стати археологом. Мрію потрапити до Індії. Мене цікавить її культура, люди, а також одяг(дуже хочу купити собі сарі).
Ще одна моя мрія - полетіти до космосу. Звичайно, це звучить дивно, оскільки я - звичайна людина і щоб здійснити таке бажання потрібні великі кошти і міцне здоров’я. Але мене це не лякає. У майбутньому хочу досліджувати Всесвіт, можливо, знайти планети на яких теж можливе життя.
А поки я ще дитина, то тільки мрію про такі великі речі. Щоб добитись чогось у житті слід добре вчитись і мати хороші умови для створення свого майбутнього. Зараз в Україні війна і найбільше чого я хочу - це миру як у своїй країні, так і в усьому світі.
Отже, що я можу сказати як висновок: мріяти ніколи не пізно і це чудово наповнюватиме ваше життя барвами.
