Зробити синтаксичний розбір речення.

Під злим круком - зле яйце.

Мало хто в дитинстві не мріяв про чарівну паличку. Здавалося, що коли-небудь вона обов’язково з’явиться і виконає найзаповітніші бажання. Природно, це були гори іграшок, цукерок і жувальної гумки. Минув час, чарівна паличка залишилася в мріях, але бажання істотно змінилися. Солодощами та іграшками нас вже не ощасливиш. По-перше, хочеться міцного здоров’я для своїх близьких людей. Це таке щастя, коли рідні не хворіють, живуть повноцінним життям, радують своїм бадьорим виглядом і відмінним настроєм. Щастя, коли приїжджаєш до бабусі в село, а вона зустрічає тебе не лежачи в ліжку, а здорова та красива, в новій сукні, садовить тебе за стіл. Наливає склянку молока, ставить миску з пиріжками, які спекла до твого приїзду. Друге бажання — здоров’я для всіх діток. Страшно дивитися, коли маленькі діти страждають від хвороб. Малята навіть не можуть сказати, що їх турбує, вони просто плачуть або стогнуть. Хочеться, щоб малюків ніколи не чіпали злі хвороби і щоб вони не плакали від болю. Третім пунктом буде кохання для всіх, хто його потребує. Любов буває різною — дружня, родинна, юнацька. Хочеться, щоб кожна людина відчувала це чарівне відчуття. Щоб близькі люди завжди любили один одного, незалежно від життєвих ситуацій і обставин. Щоб батьки не кидали своїх дітей, а діти піклувалися про батьків в старості. Щоб друзі не зраджували, а стояли горою до останнього. Щоб чоловіки цінували своїх жінок, а ті у відповідь поважали б своїх чоловіків. Це є любов, якої зараз, на жаль, всім не вистачає. Четвертим бажанням буде співчуття. Хочу, щоб люди не проходили повз чужу біду. Добре коли хтось до коту, який заліз на верхівку дерева і цілий день не може злізти. Добре коли старенькій бабусі хтось до перейти дорогу, чи викличе швидку за необхідності Співчуття — це почуття, що відрізняє нас від тварин. Хотілося б розм’якшити серця людей і зліпити з них нові — не байдужі до чужого нещастя, що відгукуються на заклик про до П’яте бажання — щоб ніхто нікому не заздрив. Заздрість — руйнує почуття. Мені неприємно, коли люди думають, що я чомусь краще них. Кожна людина унікальна по-своєму, у кожного своє життя і свої цінності. Замість того, щоб заздрити, краще зайнятися своїм удосконаленням. Почуття заздрості — доля слабких і нещасних людей, яким завжди всього буде мало, навіть якщо у них все є. Так от, хотілося б, щоб це негативне почуття назавжди зникло зі свідомості тих, хто не розуміє, що ми всі по суті однакові. Ось в принципі і все, чого хотілося б побажати, змахнувши чарівною паличкою. Канари, джипи і триповерхові особняки мені особливого задоволення не принесуть, а ці п’ять бажань можуть повністю змінити світ і ставлення людей до нього. Тоді на Землі будуть правити не долари і євро, а віра, надія і любов. Адже магія живе не на віллах і курортах. Вона живе в наших серцях. І саме ми — господарі свого щастя.

Заметки о походе по реке ГрубеюЗаметки о походе по реке Грубею.Водный туризм.Полярный Урал, Западный склон, Коми республика.Нитка маршрута:Инта – «стрелка» рек Правая Грубею и Грубеювож – «стрелка» рек Правая и Левая Грубею – Грубею – Лемва – Уса – посёлок Абезь. Идея путешествия по рекам Западного склона Урала возникла на выходе из маршрута по реке Народа. Сложность выхода от г. Саранпауля, а может быть стоявшая жара, повлияли на это? - не вспомнить ныне.Отбросив реки, на коих уже бывали, выбрали, Грубею. Конкретных данных было маловато, сии заметки, быть может, восполнят пробел.Поезд «Киев – Санкт-Петербург»; половина нашей Команды проживает в нём. Нас семеро – пёс Алтай и шестеро сопровождающих. Границы, таможни, ветеринарные справки, и вот мы в Санкт-Петербурге. Встреча друзей, ревизия снаряжения, продуктов и поезд «Санкт-Петербург-Воркута». Теперь нас 12, вместе с псом. Славная дюжина.Котлас-Южный; стоим 45 минут; рынок, закупаем картошку, лук, чеснок; очень удобно и относительно дёшево.13.08.2013 – Инта, нас встречают - УАЗ у перрона. Вездеходам ныне запрещён въезд в город. Получаем наш груз из багажного вагона, укладываем в УАЗ, места осталось для трёх человек, остальные - пешком. Через 40 минут мы у вездехода. Он в стадии текущего ремонта. Механик, «микрометром», забивает очередной палец в трак. Траки не просто изношены, а истёрты, если бы о ногах – то можно сказать «в кровь». Да и внешний вид «Корабля тундры» впечатляет, уж слишком «бывалый». Что-то с маслом. Подтягивают гусеницы, левая - не регулируется. Не выдержав спрашиваю – Можно ли грузиться, – Можно. Фото №1.№1 У "Корабля тундры"Грузимся, вещи распределяем на верхней грузовой площадке, стараясь не испачкать их в масле. Закрываем накидкой, крепим верёвками. Механики сообщают – можно выступать, позавтракаем, найдём для вас «стол» и в путь. Принесли полированную дверь от шкафа, будет полированный стол. Крепим поверх рюкзаков. Расселись, на скамье – шестеро, на железе – трое. Двое, не считая Алтая, в трюм вездехода. Штурман Александр, обвешанный приборами GPS и Глонас, в кабину. Поехали, на скамье горячо, выхлопная труба, её диффузор, выходит под скамью справа, подошвы сапог плавятся. Постепенно все как-то утряслось, в буквальном смысле. Мелкий дождик. С накатанной дороги сворачиваем влево, в лесотундру. Колея здесь не зарастает, ходят часто.Корабль наш идёт не спеша, спотыкается, что-то неладно в его чреве. Вот стал, устал? Нет, перегрелся, экипаж сгоняет нас с палубы, поднимает дверцы машинного отделения и что-то колдует. Через минут 40 – трогаемся, похоже, что просто остужали двигатель. Натужно воя и лениво загребая гусеницами, тянемся дальше, не покидает мысль – догребём ли? Недалеко от Лемвы – заглох. Процедура повторяется, только спускаться нам некуда, болото. Пока механики копаются в моторе, меняют масло, нас обходит такой же корабль. Он более новый, с рёвом проскакивает по левому борту, кричу – откуда, - Пермь, куда – на Восток, и скрылись за перегибом. Остановки стали чаще, стараются стать у воды, охлаждают ею масло. Осторожно ныряем с обрыва - Лемва.