1.Прочитати текст. 2. Виписати складнопідрядні речення з підрядними означальними та з"ясувальними частинами. Підкреслити у виписаних реченням усі члени речення. Поставити питання від головної частини ло підрядної та намалювати схеми речень.
3. Виписати речення з одне дієприкметниковим зворотом та утворити з нього синонімічне складнопідрядне.Поставити питання від головної частини ло підрядної та намалювати схему речення.

Усе навколо пахло Різдвом: свіжо-солодкий аромат молодої глиці,
мандарини в скляній вазі, імбирне печиво, гаряче какао з карамеллю у горнятку,
печені яблука з солодким сиром і цинамоном. Навіть свічки, запалені в кімнаті,
пахли Різдвом. Принаймні, так відказувала наклейка на коробці, в якій вони
продавалися.
            Це було перше Різдво, яке вона святкувала далеко від дому, у чужій для
неї Америці. Святкувала наодинці зі свічками, смачною вечерею і кицькою, яку
залишила під її опіку сусідка-кореянка. Ось так узяла й залишила, а сама
подалася святкувати величне зимове свято зі своєю галасливою родиною.
      Марта завжди була відкритою й швидко знаходила собі друзів. Вона вміла
сміятися по-справжньому й дарувати світло. Але тут у неї наче вимкнули
джерело енергії, позбавивши місця, де вона черпала сили й відчувала
підтримку, знаходила напрямок і любов за будь-яких обставин.
Зараз усі її рідні були дуже далеко. Тато завжди казав, що людина не може
розвиватися й досягати вершин без підтримки найдорожчих. Самотність для неї
була нестерпною. Марта із дзенькотом поставила горня, розмальоване
пухнастими сніжинками, на стіл і підійшла до ялинки.
      Гірлянда миготіла ніби нагадувала дівчині , що сьогодні Різдво – час миру,
спокою та любові. Марта, щось надумавши, пішла в спальню й вмостилася під
ковдрою. Кішка майже зразу причимчикувала до дівчини й уляглася їй коло
плечей. Вона розуміла, що їй щастило на світлих людей. Мудрих, терплячих,
готових пробачати, люблячих і глибоких. Таких світлих людей, які точно
святкують Різдво більше двох разів на рік . Вони святкують його щодня! Своїм
життям, своїми усмішками й сльозами. Вони світять, гріють і ніколи не очікують
за те ні оплати, ні бодай і»… Вони віддають тільки тому, щоб віддавати.
Бо просто інакше не вміють…

Я дуже люблю читати. Книги — світ знань. Вони допомагають людині дізнатися багато нового та цікавого й навіть пізнати самого себе. Кожному притаманно читати окремий жанр, та я впевнена, що будь-який твір чимось цікавий по-своєму. Мені завжди було цікаво читати українську літературу, твори письменників з моєї Батьківщини. Вони зображували життя нашого народу, кохання, дружбу. Завдяки творчості українських митців я дізналася багато цікавих фактів з історії України.

Нещодавно я прочитала родинно-побутове оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач». Авторка зображує вільних селян у закріпаченій Україні середини дев’ятнадцятого століття. Марко Вовчок возвеличує щире, світле, взаємне почуття кохання, засуджує соціальну нерівність, що було характерним для тієї доби. Літературознавці вважають, що «Максим Гримач» — це оповідання-балада. У творі показується розлука дівчини зі своїм коханим, який загинув. Показ трагедії, переживань, ліризму, внутрішнього світу героя, наявність діалогів, казкових елементів доводять, що твір Марка Вовчка — балада.

Одним із головних героїв оповідання є Максим Гримач. Це вдівець, котрий сам виховував своїх двох доньок Катрю та Тетяну. Чоловік став багатим завдяки тому, що займався контрабандним перевезенням товарів. Він дотримується усіх звичаїв та традицій, упевнений, що дочок має видати заміж за рівних їм юнаків. Катря, старша дочка, виявилася гордою: «Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться». Дівчина закохалася в кріпака Семена, таємно з ним зустрічалася. Батько ж міг дозволити дочці вийти заміж лише за вільного козака. Семен умовляв Катрю дочекатися його: «…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутір красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» Катря вірно чекала свого коханого. На жаль, сталося страшне лихо: перед самим звільненням юнак загинув під час бурі на Дніпрі. Катря розуміла, що жити далі без коханого не зможе, тому покінчила життя самогубством. Старий Гримач не пробачив собі того, що дочка втопилася через нього: «Загубив я твій вік молоденький!» Чоловік п’ять років не виходив з будинку. Згодом підросла менша дочка й вийшла заміж за гарного сотника. На щастя, її доля виявилася кращою.

Отже, оповідання Марка Вовчка мене вразило. Я в захваті від сильного й відданого кохання між Катрею та Семеном. Треба мати велику силу волі, щоб довго чекати волі свого юнака. Катря, на жаль, не змогла витримати такого тиску: батько її не розумів, не дозволяв виходити заміж за коханого, а сам Семен, відбувши три роки в кріпацтві, загинув. Так, Гримач зрозумів свою вину, та пізно... Я зробила висновок, що своїх дітей завжди треба підтримувати, давати поради, вислуховувати, та ніколи нічого не забороняти.

-Привіт!
-Прівіт, куди сьогодні підем ?
-Може у парк?
-Так!Сьогодні така чудова погода!Чому би і ні?
-Тоді ходімо.
-Ти любиш клени?
-Так, вони, як могутні велетні.Дивись які гарні квіти! Це троянди?
-Так, тобі подобаються вони?
-Не дуже, мені подобаються більш польові квіти, але й троянди теж чудові!
-Я так хочу вже літо, на море, пісочок...
-Так. Я теж хочу. Я дуже люблю літо і канікули, і сонце, і море, і теплі вечори.
-Ой, вже темніє, треба ти додому..
-Дуже шкода, що так мало погуляли, тоді допобачення.
-Допобачення.