1.Все для мене тут рідне: стіни — білі, як сніг, і віконце привітне, і дубовий поріг (І. Гнатюк). 2. А джерельця-ключі живуть, виструмовують всюди: чи з тріщини берега, чи з-під кореня, а то й просто, тільки гребни землю рукою. 3. Ні парку, ні школи, ні павутинок телевізійних антен — нічого не розрізниш. Усе там злилось, як у мареві (3 тв. О. Гончара). 4. Все, і похилені до води вільхи, і засніжені береги, тут здаються однаковими (П. Загребельний).
