Прикметник перейшов у іменник

Що представляє наше життя в сучасному постіндустріальному технократичному суспільстві?   яким бачать його   люди, які живуть із нами по сусідству, яких ми бачимо на вулицях і в громадському транспорті, в офісах і магазинах? деякі цілком задоволені життям, але деякі вважають, що, наприклад, технології занадто сильно впливають на наше існування, і цей вплив тільки збільшує спробувати в цьому розібратися. чи не так це насправді? насамперед, переваги технологічного прогресу незаперечні. наприклад, практично в кожній родині є хоча б один автомобіль. безсумнівно, це дуже зручно. у нас з'явилася відмінна можливість добратися практично куди завгодно за відносно короткий проміжок часу. або мобільні телефони. з їхньою появою люди перестають хвилюватися за своїх дітей або людей похилого віку, можна також в одну мить зв'язатися з людиною, що знаходиться в будь-якій точці світу. а вже про користь персональних комп'ютерів розповідати безглуздо. з розвитком інтернету й інформаційних технологій людина стає практично всемогутньою, маючи щохвилинний доступ до всієї інформації, що зберігається в ій мережі.з іншого боку, чим більше технологій і пристроїв входить у наше життя, тим менш вільною стає людина, тим більше вона починає залежати від маленьких і великих коробочок, що мигають електронними отворами. можна простий приклад. так, поява сигналізації забезпечить безпеку вашого автомобіля, але якби не було авто, нема чого було б втрачати. або, наприклад, така послуга, як пошук пристроїв, що підслухують, дозволить вам захистити будь-яку інформацію, зберігши її конфіденційність. але якби не було мобільних телефонів, відеокамер і самих жучків, не було б і проблеми. таким чином, виходить якесь замкнуте коло, виходу з якого, у принципі, немає. навіть усвідомлюючи свою залежність від технологій і пристроїв, людина вже не зможе й не захоче відмовитися від них. у кожному разі, можна контролювати їхній вплив і залишатися людиною у світі машин. вирішувати як діяти кожний буде сам.

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!