і іменники належать до одного роду в рядку А ім’я, теля,сім’я Б шампунь, тюль,таксі
В радість, путь, Міссісіпі Г місто, шимпанзе, бюро (1б.)
2. Не допущено помилки в поєднанні прикметника з іменником у рядку
А сильний торнадо, великий ГЕС
Б довга путь, усміхнена мадам
В смачний боржомі, зелений Капрі
Г смачний путасу, добротне бюро(1б.)
3. Не треба писати окремо з наступним словому реченні
А На вовка (не)слава, а овець їсть Сава
Б Мудрі люди вчать (не)словом , а душевною добротою.
В Учений іде, а (не)ук спотикається.
Г Щастя із (не)щастям в однім дворі живуть. (1 б.).
4. Через дефіс потрібно писати всі слова в рядку
А прем’єр/міністр, кіловат/година, жар/пти́ця
Б відео/магнітофон, авіа/рейс, п’яти/класник
В велетень/дуб, купівля/продаж, перекоти/поле
Г пів/Європи, Дніпро/ріка, гори/цвіт (1 б.).
5. Е(є) треба писати на місці пропуску в обох словах рядка
А хат…на, книж…чка
Б ліж…чко, вул..чка
В мар…во, кіш…чка
Г зайч…чок, діж…чка (1 б.).
6. Помилку в написанні імені по батькові допущено в рядку
А Васильович, Ілліч
Б Олегович, Віталіївна
В Кузьмич, Миколович
Г Ігоревич, Іллівна (1 б.).
7. До незмінюваних належать обидва іменники в рядку
А сонце, шимпанзе Б шосе, авокадо В меню, ситро Г манго, колесо

8.Помилку допущено в рядку
А музей Івана Франко Б поезії Василя Симоненка
В твори Оксани Забужко Г гаманець Арсена Думбадзе
9. Установіть відповідність (1 б.).
Ознака іменника
Приклад

1 незмінюваний іменник середнього роду
А снігур

2 іменник ІІ відміни твердої групи
Б ведмежа

3 іменник ІІІ
В таксі

4 іменник 4 відміни
Г тінь

10. Зробіть морфологічний розбір виділеного слова за зразком (1 б.).
Зразок розбору: жита – ім., поч.ф. – жито; неіст., заг., с.р., Р.в., одн., ІІ в., тв. гр., означення.
А вранці із усіх казок прийшов невиспаний бузок.
11. Утворіть чоловічі імена по батькові від імен Богдан, Сава, Сергій, Василь.
12. Утворіть жіночі імена по батькові від імен Ігор, Андрій, Яків, Григорій.дпдпдпд

Володимирович,Володимирівна,Михайлович,Михайлівна,Миколайович,Миколаівна,Лукич,Луківна,Ілліч,Іллівна,Ігорович,Ігорівна,Анатолійович,Анатоліівна,Віталійович,Віталіівна,Вікторович,Вікторівна,Владиславович,Владіславівна,В'ячеславович,В'ячеславівна,Савович,Савівна,Васильович,Василівна,Андрійович,Андріівна,Прокопович,Прокопівна,Микитович,Микитівна,Терентійович,Терентіівна,Пантеелеймонович,Пантелеймонівна,Кузмич,Кузьмівна,Власович,Власівна,Олексійович,Олексіівна,Дмитрович,Дмитрівна,Аркадійович,Аркадівна,Григорович,Григорівна,Лазарович,Лазарівна,Феодосійович,Феодосіівна,Данович,Данівна,Тодосьович,Тодосівна

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.