Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою, пливе човен по Дунаю один за водою. Літа орел, літа сизий попід небесами ;гуля Максим гуля батько степами – лісами У неділю вранці–рано поле крилося туманом; у тумані, на могилі, як тополя, похилилась молодиця молодая. Ген, стогне завірюха, котить, верне, полем ;стоїть Катря серед поля, дала сльозам волю. У гаю, гаю вітру не має ;місяць високо, зіроньки сяють.
(З тв. Т.Шевченка)
