Постав , де потрібно знаки( якщо означення однорідні) 1. Український транспортний літак Ан-225 «Мрія» встановив сотню світових рекордів (Із журналу). 2. В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко). 3. Збирають світлі золоті меди веселокрилі та прозорі бджоли (М. Рильський). 4. І живуть у пам’яті народу його вірні дочки і сини, ті, що не вернулися з походів грізної великої війни (В. Симоненко). 5. Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку (Д. Павличко). 6. За шкільними партами схилились чорняві біляві русяві голівки (І. Цюпа). 7. В море впало кілька здорових важких крапель дощу (І. Нечуй-Левицький). 8. Високий чистий дзвін коси передвіщав мені радість і втіху - косовицю (О. Довженко). 9. Високо серед неба стояв ясний блискучий повний місяць (І. Нечуй-Левицький). 10. Ніч розкинула над селом своє темне всипане зорями шатро (І. Цюпа).

займенник  — повнозначна  частина мови, яка вказує на  предмети, але не називає їх. відповідає на питання  хто? , що? , який? чий? .

в українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком.конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.за значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:

ті, що співвідносяться з іменниками (відпові на питання  хто? , що? )ті, що співвідносяться з прикметниками (відпові на питання  який? чий? )ті, що співвідносяться з числівниками (відпові на питання  скільки? котрий? ) у реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.

Дідусеві казки коли я був маленький, я дуже любив слухати, як дідусь читає або розповідає мені казки. ніякий телевізор, ніякі мультфільми не могли зрівнятися з моїм дідусем - так цікаво він розповідав. у мого дідуся дуже приємний голос, як почуєш - заслухаєшся.  у нас вдома завжди було багато книжок з казками. там були не тільки мої улюблені українські та россійські народні казки, але й казки інших народів - ійські, німецькі, румунські, китайські, індійські і навіть африканські. коли він мені їх читав, то завжди пояснював все, що я не розумів. з цих казок я довідувався, як жили та живуть люди в інших частях світу. а ще він читав мені давньогрецькі міфи та біблейні історії для дітей. навіть зараз, якщо я чогось не розумію або не знаю, я іду до дідуся, і він мені все пояснює. можно сказати, що дідусь був моїм першим вчителем, а дідусеві казки - підручниками.