11.Розберіть іменники як частину мови.
Зчорнілим горем у степу проліг Чумацький шлях.

- Алло.Це Марина?

- Алло,так.

- Привіт, це Катя. Я чула, що ти захворіла. Як ти себе почуваєш?

- Привіт, Катю. Давно я вже тебе не бачила.Так, хворію, але, мабуть, з понеділка вже піду до школи. Як твої справи?

- Я вже скучила за тобою.Я? Чудово.Сьогодні йду на заняття з репетитором.

- А що цікавого в школі, бо щось зовсім тихо в нашому шкільному чаті?

- Сьогодні писали діалог з української мови на тему "Мої плани на літо", а потім була самостійна по іменнику.

- Ого, а мені потрібно здавати діалог?

- Я думаю, що так.Ти буде складати діалог з Микитою, бо його сьогодні також не було.

- Сьогодні день народження у Саші. Ви вітали її?

- Так, звісно.

- А вірші Шевченка вчити?

- Це вже на наступний тиждень, тому що цього тижня ми пишемо диктант. В наступну п'ятницю наш клас проведе відкритий захід присвячений ветеранам Другої світової війни.

Сьогодні вже роздали вірші, які потрібно вивчити.

- Шкода, що я вже не зможу виступити.

- Нічого, буде ще один захід, і ти там маєш бути обов'язково, бо ніхто так гарно не читає вірші на пам'ять як ти.

- Дякую.Ну добре, я вже піду.

- Через деякий час в чат класу відправлять домашню роботу.

- Дякую вам.

- Відпочивай, набирайся сил, і я чекаю тебе в школі в понеділок!

- Точно буду. До понеділка!

- До понеділка!

  Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.        Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.        Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі  барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.        Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!