Майже всі ми є знавцями ввічливості й люб'язності, але не всі впевнені, що увага та доброзичливість допомагають у будь-якій ситуації. Кожна людина відрізняєтся один від одного. Кожен має власну зовнішність, характер, почуття, думки. Одні люди приємні, інші ні. А хто ж така чемна людина? Для кожно таке поняття як чемність має різне значення.
Чемність - це позитивна риса характеру, яка позволяє поводитися з іншими людьми з повагою і розумінням. Особито для мене, чемна людина - це гарно вихована особа, з високою освідченістю та моральними цінностями, багатим внутрішнім та духовним світом. Для сучасного світу така людина - це велика рідкість. У нашому житті вживаються слова, які необхідні для всіх нас і часом роблять дива з тими, до кого вони звернені. Правила хорошої поведінки вигадані не для ускладнення нашого життя, вони походять із життя доброзичливих, ввічливих, уважних, а отже, вихованих, культурних людей.
Кожен з нас хоча би декілька раз був нечемним або невихованим по відношенню до інших. Хтось кинув сміття не в урну, а на асфальт, хтось назвав маленьку дівчинку плаксою, а хтось сказав нецензурне слово. Все це прояви нечемності. Нажаль такі випадки трапляються кожні декілка хвилин по всьому світу. Тому, щоб бути хоч трішечки чемнішим нам потрібно поважати один одного. Як поводишся ти з людиною, так і будуть поводитися з тобою.
Бути ввічливою і чемною людиною треба в будь-якому випадку. Кожен із нас має свою думку щодо цього, але всеж ці цінності вічні.
Вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. І раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: Даринка, сестричка капітана нашої команди Матвія, і її подружка Юля. Вони, переьиваючи одна одну, закричали:
- Хлопці! Хлопчики! До ть! Там кошеня залізло на дерево, а злізти тепер боїться! Воно таке маленьке! Вона таке миле! Біднесеньке! Нявчить!
Ми всі гуртом побігли туди, і побачили маленьке руде кошеня, яке тремтіло на дереві. Воно вчепилось всіма чотрима лапами за гілку і тихесенько нявкало від страху.
Матвій сказав:
- Гаразд, хлопці! Давайте до тваринці! Сергійко та Артем, підсадіть-но мене, будь ласка...
Він спритно ухопився за нижню гілку дерева, підтягнувся, і вже за кілька секунд був біля кошеняти. Він простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипіло і спробувало дряпнути Матвія лапкою.Тоді Матвій крикнув хлопцям унизу:
- Киньте мені якусь куртку, чи щось таке!
- Я дам свою! Тільки хай хтось кине! - Даринка подала Артемкові свою курточку, і Артем влучним кидком відправив куртку просто у руки Матвію.
Матвій вчепився ногами за стовбур, взяв куртку двома руками, і раптовим швидким рухом накрив нею кошеня. Кошеня голосно і ображено нявкнуло. Матвій обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, і притримуючи однією рукою, почав спускатися з дерева.
Поклавши кутрку на землю, діти повільно розгорнули її. Кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тоді раптом схопилося з місця, і сховалось у кущах.
І хоча воно ніяк не виявило своєї вдячності дітям, та все ж діти були щасливі, що змогли до кошеняті.
