безполучникові речення Сьогодні я не буду купатися , бо вода дуже холодна . Сьогодні я не буду купатися : [причина].

Татове слово. слово батьків з давнини вважалось вершиною мудрості. через те, що наші батьки прожили вік   , то вони краще знають як жити. вони мудрі поради, кажуть добрі слова, а якщо ви будете до   них дослухатись , то зрозумієте, що то справді корисно- слухати батька й матір. тато для своїх дітей зазвичай стає прикладом. виховує їх  так, аби вони стали гарними людьми. хоча, який батько не хоче, щоб його дитина стала вихованою та культурною людиною в нашому суспільстві? батько завжди готовий прийти на і словом і ділом. він, як особа чоловічої статі не буде довго ходити поблизу вашої проблеми, він буде твердо виконувати її з вами. можливо і не ділом, та добрим словом він завжди вас підтримає, та скаже те,що вам. він буде з вами поряд завжди, тому не варто соромитись,а варто просити, щоб тобі щось порадили твої батьки і нехай то мама, і нехай то тато…

Україна — благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні річки, зливаються з горизонтом золоті хлібні лани.
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славна країна...В Україні, славній своєю красою, народився Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет. У тяжких кріпацьких злиднях минало його дитинство. Але була в маленького Тараса мати з люблячим серцем, був батько з лагідними очима, дідусь з мудрими розповідями про героїчне минуле рідного краю:Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло...Сам Бог витає над селом.А потім не стало рідних. Хлоцець-сирота опинився в чужому холодному Петербурзі — не стало й Батьківщини . Спогади про рідний край, щира любов до нього, тута за Україною зустрічаються у віршах молодого поета.Україно, Україно!Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю,Заплаче серденько!Опинившись у засланні, Шевченко линув думкою в рідні місця. Ходив берегом мертвого Аральського моря, а очі бачили розкішну природу України:Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.Як не вистачало Шевченкові, насильно відірваному від України, її зелених гаїв під блакитним небом, пахощів квітучих садів, співу соловейка під золотими зорями, величного спокою замріяних могил! З яким розпачем поет, закинутий злою долею в чужі казахські степи, промовляв: «0 доле моя! Моя країно! Коли і вирвусь з цієї пустині? »Після заслання Шевченкові не дозволили оселитися в Україні. І лише після смерті Тарас Григорович, для якого не було «на світі України», не було «другого Дніпра», назавжди повернувся на свою прекрасну омріяну Батьківщину.