Правильно розставлено розділові знаки в реченні - 1. Буйна роса тяжіла гронами згинаючи, трави та відгинаючи пелюстки квітів. 2. З труби, густою хвилею котилася пара охоплюючи усе місто.
3. Тремтить жайворонок, сиплючи свої пісні на землю

Украина, [у к р а и н а] (ударение на "и")
У - гласная, безударная
к - согласная, глухая, твердая, парная
р - согласная, звонкая, непарная, твердая, парная
а - гласная, безударная
и - гласная, ударная
н - согласная, звонкая, непарная, твердая, парная
а - гласная, безударная
7 букв, 7 звуков

Материнская, [м а т е р и н с к а я] (ударение на "и")
м - согласная, звонкая, непарная, твердая, парная
а - гласная, безударная
т - согласная, звонкая, непарная, твердая, парная
е - гласная, безударная
р - согласная, звонкая, непарная, твердая, парная
и - гласная, ударная
н - согласная, зв., непар., тв., непар.
с - согласная, глухая, парная, твердая, парная
к - согласная, глухая, парная, твердая, парная
а - гласная, безударная
я - гласная, безударная
11 букв, 10 звуков

Усна народна творчість має велике значення у житті народу як у минулому, так і в наш час. Адже недарма в одному з українських прислів'їв говориться: "Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину". Вона полегшує працю, виражає і радісні, і важкі настрої, розважає в горі, веселить під час відпочинку, навчає любити батьківщину, бути їй вірним, відданим.
     Величезне значення має усна народна творчість також і для розвитку науки, літератури, мистецтва.
     У спадщину ми дістали величезну кількість пісень, дум, балад, казок, створених багатьма поколіннями наших предків, і зобов'язані берегти усну народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати новими перлинами.