Присудок виражено іменником у реченні? А. Ти зрікся мови рідної
Б. Розвивайся й далі, мово наша рідна, і про нас нащадкам звістку донеси
В. Я знаю: мова мамина--свята.
Г.Мова -- це всі глибинні пласти дховного життя народу

В певні моменти розвитку суспільства, його культури, його мови виникає питання про ставлення до запозичень, який під пером або в устах тих, хто це питання піднімає, формулюється зазвичай як твердження про непотрібності запозичень. Одна з ранніх спалахів таких пуристических (лат. purus - 'чистий') настроїв припадає на початок ХІХ століття. Найбільш яскрава фігура табору пуристів - адмірал А.С. Шишков. Вперше свою точку зору з щодо запозичення він виклав у "Міркуванні про старому і новому складі російського мови" (1803). Шишков наполягав на тому, що "читання книг на природному мовою", під яким він розумів церковнослов'янська, "є єдиний шлях... веде в храм словесності". Однак, вважаючи звернення до старовинного мові основним шляхом збагачення сучасного літературної мови, Шишков не міг не бачити, що в цьому старовинному мові немає дуже багато для найменування нових понять. Тому він змушений був складати "русскообразные" неологізми типу тихогром (заміна слова фортепіано), шаропех (заміна слова кий), шарокат (замість більярд), які його справедливо сприймалися сучасниками як курйози*. Пізніше затятим противником запозичень виступив автор "Толкового словаря живого великоросійського мови"В.І. Даль. Представивши у своєму словнику і ту запозичену лексику, яка увійшла у вжиток з 1820 по 1850 рік, Даль намагався пояснити її російськими словами, серед яких безліч простонародних і діалектних, до того ж нерідко узкодиалектных, або складеними їм на російський манер словами. Наприклад: горизонт - овидь, озóр, зáвесь, закрий; кокетувати - підлещуватися, догоджати, упадати, спокушати, умильничать, церемонитися, миловзорить, хорошиться, казóтиться, пичужить та ін; гримаса - рожа, изличье, кривляння, пожимка, рожекорча та ін; візаві - пара, дружка, прóтивень в танцях.

Це переконання в можливості заміни міцно увійшла в вживання іншомовної лексики словами, подібними шишковским шаропехам і далівським пожимкам і овидиям, дожила до наших днів. Так, один з героїв роману Солженіцина "У колі першому" принципово виражається наступним чином: обчислювач (замість математик), увінчаний прислужник (замість дипломований лакей), посилене невіра (замість скептицизм), ошарие (замість сфера), мракобіс, попятник (замість реакционер), загальний огляд на шляхи підходу до роботи (замість методика) і т.д.

Серйозний, священний, в*язень, сім*янин, учителька, нічка, присвята, зобов*язання, пом*янути, слов*янський, безправ*я, кількість, діяльність, Ул*яна, Донецьк, Харків, полум*яний, нев*янучий, здоров*я, зоряно, з*їзд, зв*язковий, возз*єднання, дев*яносто, рутвяний, святковий, зав*язка, довір*я, взаємопов*язаний, об*явити, Святослав, національний, святиня, ім*я, зв*язок, молодь, спільний, українці, Кобзар, людські, перед*ювілейний, святковий, нев*янучий, об*єктивний, серденько, майбутнє.
Алексєєв, Артемов, Астаф*єв, Бєлов, Благов, Георгиєв, Гущін, Давидов, Дем*янов, Звягинцев, Звєрєв, Лєсков, Лосков, Лєтвінов, Лук*янов, Лучанінов, Марцинкевич, Мацуєв, Миклошич, Грибачев, Пущін, Бєліков, Тотов, Брагіна, Ільїнський, Татищев, Дорнов, Душин, Євген*єв, Єдлічка, Ісанков, Муромцев, Пугачов, Савельєв, Сухаров, Соловйов.
Організація Об*єднаних Націй, проспект Дружби народів, День учителя, Кобзар, Грінченків словник, франківська кімната, Національний банк, Андріївська церква, Інститут міжнародних відносин, студенське самоврядування, Північний морський шлях, будинок учителя, Різдво, Біблія, Софійський собор, Києво-Печерська лавра, орден Володимира.