Вставне слово вжито в реченні (розділові знаки пропущено) A Остапові пощастило однак зачепитися за прибережну вербу.

Б Та пiтьма не так уже мучила Соломію проте вогкий холод

проймав її наскрізь.

в ліс стоїть мовчки проте смереки шепчуть щось. Г Однак Соломія не могла гаятись.

Вставне слово вжито в реченні (розділові знаки пропущено) А Татарські погроми зменшили нашу літературну продукцію проте спинити її не змогли.

Б Буває присниться поліська вербиця плакуча співуча калини

сестриця.

в Поезіє свойого дай блакиту і дай мені своєї висоти. Г На якийсь тиждень природа мовби завмерла в чарівній

красi бабиного літа.
До іть будь ласка

  Скласти діалог про рідний край пропоную так:
- Привіт, Артеме! Дуже радий тебе бачити. Тобі сподобалось вчитись в Англії?
- Привіт, Дмитро! Звичайно. Це дуже гарна країна. Проте, я весь час сумував за Батьківщиною.
- Мабуть, коли живеш тут, то не відчуваєш того, що тобі так дорого.
- Так, я згоден з тобою. Поки я жив в Україні, то думав, що переїзд дасться мені з легкістю. Проте, через пару тижнів в мене почалась несамовита туга за рідним краєм.
- То ти щасливий, що повернувся?
- Так, все мені тут рідне: поля, річки, соковито-зелені дерева, люди. І навіть їжа. Тепер я знаю напевне, що Україна - найрідніший куточок на Землі. Дякую за розмову, мені треба бігти до бабусі. Бувай!
- Бувай!

Але ось настає вечер.Зоря запалала пожежею і обхопила півнеба.Сонце сідає.Повітря поблизу якось особливо прозоре, немов скляне; вдолині лягає м'який пар, теплий на вигляд; разом з росою падає червоний блиск на галявини, ще недавно облиті потоками рідкого золота; від дерев, від кущів, від високих стогів сіна побігли довгі тіні ... Сонце сіло; зірка запалилася і тремтить в вогнистому морю заходу ... Ось воно блідне; синіє небо; окремі тіні зникають, повітря наливається мглою.Пора додому, в село, в хату, де ви ночуєте.