Наш улюблений гурток
Усі знають що в нашій школі діє багато різних гуртків. Тут є і малювання, і хор, і вишивка, і ліпка, і танці. Але найулюбленішим гуртком нашого класу є гурток художньої самодіяльності. Тут тренується увесь наш клас. Зазвичай ми збираємося у актовій залі нашої школи. Нещодавно ми поставили виставу на твір В. Нестайка "Тореадори з Васюківки", сценарій до якої придумали самостійно. А тепер готуємо дещо посерйозніше - збираємося поставити одну із дій опери "Тарас Бульба". Декорації ми також виготовляємо самі, а з музикальним супроводом нам допомагає шкільний хор та гурток гри на музичних інструментах, а іноді до команди долучаєтся гурток танців. Ось так і влаштоване все у нашому дружньому колективі. Ми співпрацюємо з іншими класами і поєднуємо свої знання. Сподіваюся, прочитавши цю статтю, інші учні також захочуть вступити до цього гуртка.
Скільки я себе пам’ятаю, стільки і дружу з Денисом, якого всі друзі називають Динею.
Ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: Диня на рік старший від мене. Ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. Правда, так було раніше. Зараз усі погодилися з цією дружбою.
Диня — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. Я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку Галю. Мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. Ще: Диня абсолютно не любить Читати і взагалі вчитися. Коли підходить час робити уроки, він може заплакати. Для нього що англійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. А взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. Ми обоє захоплюємося різними хімічними дослідами, найчастіше потай від дорослих. Одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у Дині. Йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «Швидку». У лікарні довго допитувалися: «Як це сталося?» І мій друг твердо відповідав: «Упав ненавмисно в багаття». Його дід жахливо злився: «Дивися, просто як на допиті». Але Диня стояв на своєму. Спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. Але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. А головне — Диня зумів довести, що він чудовий друг. Адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу.
