Н.в. - двісті п'ятдесят
Р.в. - двохсот п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
Д.в. - двомстам п'ятдесяти (п'ятдесятьом)
З.в. - двісті (двохсот) п'ятдесят (п'ятдесятьох)
О.в. - двомастами п'ятдесятьма (п'ятдесятьома)
М.в. - (на) двохстах п'ятдесяти (п'ятдесятьох)
Н.в. - шістсот вісімдесят
Р.в. - шестисот вісімдесяти (вісімдесятьох)
Д.в. - шестистам вісімдесяти (вісімдесятьом)
З.в. - шістсот вісімдесят (вісімдесятьох)
О.в. - шістьмастами (шістьомастами) вісімдесятьма (вісімдесятьома)
М.в. - (на) шестистах вісімдесяти (вісімдесятьох)
Н.в. - тисяча шістсот
Р.в. - тисячі шестисот
Д.в. - тисячі шестистам
З.в. - тисячу шістсот
О.в. - тисячею шістьмастами (шістьомастами)
М.в. - (на) тисячі шестистах
Якщо прості речення в складному рівноправні, незалежні одне від одною, то вони з’єднуються сурядним зв’язком. У цих реченнях від одного простого речення до другого не можна поставити питання, жодне з цих простих речень не є складником іншого. Такі складні речення називаються сурядними:
Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті (В. Сосюра).
Якщо одне просте речення в складному підпорядковується другому, пояснює чи доповнює його, то такі речення, з’єднуються підрядним зв’язком:
Слава народу (якому?), що йде у віках велетня сміливим кроком (М. Рильський). У складних реченнях з підрядним зв’язком від одного простого речення до другого можна поставити запитання.
Залежно від поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за до сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.
