Напишіть коротке есе, узявши за проблему два речення з тексту: так рідко останнім часом природа длвіряє нам своє сокровенне . Боїться нас

.

Объяснение:

I так менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зi срiбла вилитих, лебедiв, подивитись на їхнi спiвучi крила, що в теплому iрiю захопили весну та й принесли нам.

— Що, що, надзигльований? — мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi.  

Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.  

В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка життєлюба, а в моїх — сльоза...

Веселi й забрьоханi, входимо в лiс.

Кожна нація має свою звичаї та традиції щодо прийому гостей, кожний народ приймає гостей по – особливому, але небагато це роблять так відкрито та щиро, як українці. Український народ, завжди відрізнявся своєю гостинністю. Наша нація настільки добра та щира, що завжди з великим задоволенням люди йдуть в гостів до українців.

Більш того, гостю в Україні пропонують найкраще, а до приходу гостей з якогось приводу готуються ретельно та заздалегідь – прибирають оселю, стелять святкову скатертину, дістають красивий посуд, готують смачні та багаті страви. Гостей за відзначати найважливіші події в житті родини – дні народження, весілля, хрестини та навіть поминки.

Я замислився над тим, чому в Україні з такою шанобливістю ставляться до гостей, тому почав шукати в Інтернеті матеріали на цю тему. І дізнався багато цікавого. Виявляється, у давнину побутувала легенда про те, що Бог сходить з неба у вигляді подорожнього, який мандрує по землі, і коли він завітає до хати, то принесе з собою щастя господарям. Тому не відмовляли  будь-якому незнайомцю в гостинності – цим можна було образити Бога.

Мені дуже сподобалося таке уявлення, здається, у ньому є багато правдивого, адже й справді прихід гостя в дім пов'язаний з приємним проводженням часу, веселощами, відпочинком. Та й самому бути гостем – дуже почесне та приємне заняття. Йдучи до когось у гості, ми віддаємо йому шану – готуємо якийсь дарунок чи гостинець. А колись побутував ще звичай, що й господарі робили подарунки гостям на знак поваги, взаємної симпатії та найкращих побажань. Це мало закликати щастя та добробут у життя людей.

Мабуть, саме через  такі глибокі корені та символічність українська гостинність славиться у всьому світі. Тепла атмосфера та доброзичливість приваблює гостей з усіх країн до нас. Це дає можливість людям відчувати себе потрібними, щиро спілкуватися, виявляти повагу один до одного – ті важливі речі, що роблять наше життя.