ЗИМОВИЙ ЛІС
Майже кожен вихідний день ми проводимо в лісі. Там у нашої родини є свої
улюблені стежки.
Входячи до замріяного лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена
деревам, що сподобалися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя
Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от стрункі ялинки-підлітки уздовж
стежини до лісового озера одержали ім'я Подружки-Зеленушки.
Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його залізного
стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять прихисток різні
комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Лютий вітер
сухе дубове листя піднімає і заносить у густий ялинник. Воно, начебто новорічні
прикраси, причаїлося у смарагдовій хвої ялинок.
Ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити зелених сестричок
різнокольоровим серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши до лісу,
не побачили на звичному місці одну з ялинок. Її хтось зрубав... На пеньку лежала
лише сумна сніжна шапка. Ми, звичайно, прикрасили серпантином деревця, що
залишилися.
Зажурені, повертаючись додому, купили в крамниці невеличку ялинку в діжці.
Вона ще маленька, тому прикрашати її ми не стали. Зиму вона ростиме в нашій
квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного
дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка.
