Жив-був король Прислівник. І був у нього син Навпаки. Завжди він робив все навпаки. Одного разу у короля стався конфлікт з королевою Іменник. Розпочалася у них війна і була вона дуже жорстокою, погубила дуже багато прислужників короля і самої королеви. Ось Прислівник і каже до сина свого:
- Сину, будь-ласка, закінчи цю війну. Піди до королеви і попроси, щоб вона закінчила війну.
- Гаразд, тату, я піду!
Ось дійшов до замку, і починає говорити з королевою, коли вона сидить на великому троні біля входу і тримає у руці посох, а біля неї стоїть її син Дієслово і брат Прикметник.
Ось і принц Навпаки каже:
- Королево Іменник. Будь-ласка закінчіть цю війну, бо вже дуже багато втратили прислужників і воїнів, як і мій батько, так і ви.
- Ну, я вже і сама думала посилати свого сина до вас просити перемир'я. Отже я згодна.
Ось і війна скінчилась. А король запросив королеву з її сином та донькою до себе в гості. Принцу Навпаки дуже сильно подобалася принцеса Навмисне. Ось як раз того самого дня, одружилися вони і зіграли дуже велике весілля. Кінець
У цьому великому світі є одна і найрідніша для мене людина - це мама. Я дуже її люблю! Я всім серцем дякую їй, що вона подарувала мені життя.
Щоб виразити ці почуття до рідної мені людини, я намагаюсь допомагати їй у всьому, у чому тільки можу. Наприклад, деколи я можу приготувати їй смачну вечерю. Доречі, вона завжди каже, що смачнішого ніколи не куштувала, і від цих слів мені дуже приємно. Якщо матуся затримується на роботі, я залюбки постелю їй ліжечко, щоб їй було легше.
Це не все. що я роблю. Я також прибираю по дому, тому що мама тяжко працює. Щоб зроюити їй приємне, я інколи роблю їй масаж, це може смішно звучати, але тим не менш їй подобається.
Я люблю свою матусю і, знаю, що вона любить мене.
