с пересказом текста Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали в канаві нещасного цуцика.
Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й вирішили: нехай три дні
живе у Віті, потім три дні в Миколки, потім знову три дні у Віті... Через місяць
хлопчики винесуть песика в поле і підуть у різні боки. За ким побіжить — той
і господар.
Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама
собачці суп і котлетку. А Вітя поклав біля свого ліжка ряднинку. На ній цуцик
спав. Коли вночі йому хотілось у собачих справах надвір, він торкав лапкою
ковдру. Вітя прокидався і випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену
в гарячій воді.

Через місяць друзі винесли цуценя в поле. Пустили його й розбіглися
в різні боки. Цуцик побіг за Вітею.

Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само. 

У першій частині повісті «Широкий шлях» показані дитинство та юність Тараса Григоровича Шевченка. З раннього дитинства, залишившись сиротою, Тарас приймає мудрі життєві рішення. Не в змозі перебороти в собі потяг до знань й залишившись без коштів, Тарас приймає рішення йти вчитися до школи. У цій школі він і вчиться, і працює сторожем. Цей період був дуже тяжким для хлопця. Йому довелося терпіти бійки від учителя-дяка, за його примусом жебракувати й красти собі на життя в селян. По селу пішла недобра слава про Тараса. Але нічого не змогло примусити хлопця зійти з наміченого шляху. Можна лише дивуватися стійкості духу маленького хлопчика, який не мав ніякої підтримки — ані моральної, ані матеріальної.Жага нових знань змусила Шевченка звернутися до художників у надії навчитися цьому мистецтву. Але й тут чекали на Тараса великі невдачі й розчарування. Серйозно його ніхто не сприймав, лише використовували Тараса у своєму господарстві. І коли нарешті він зустрів художника, який зумів розгледіти його талант, знов на його життєвому шляху трапилися випробування. Треба було отримати дозвіл від пана на навчання в художника. І Тарасу було відмовлено. У цей момент він навіть хотів накласти на себе руки, але сильний характер знов переміг. Жага до життя, до знань отримали верх у цій боротьбі.