Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи, може, нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною
1. Може, то птахи приносять на своїх крилах весну? (впевненість чи невпевненість)
2. На жаль, ми не мали можливості знайти для її тітки квартиру десь ближче. (емоційне забарвлення)
3. На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає. (емоційне забарвлення)
4. Здавалося, він не чув нічого. (впевненість чи невпевненість)
5. Можливо, блискавиць крило ці горді коси заплело? (невпевненість)
6. Напевно, там водилися і гадюки. (невпевненість)
7. Безперечно, вам усе тут незнайоме, дивне, я знаю. (впевненість)
8. Кажуть, нібито ці дроти тягнуттся від самих Карпат аж до Чорного моря. (вказівка на джерело інформації)
10. гадають, поїхав до села... (вказівка на джерело інформації або невпевненість
