до іть ті хто добре знає українську мову ♥♥♥

Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті.Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті — однорідні присудки. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю.Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло.На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока.А я дивлюсь на сизий від води городець, на розпатлані дерева саду, на віхті туману — без сполучників. Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами — сполучник сурядності. Нехай же слово, слово золото, печалиться, сміється і цвіте — комбінований.

Привіт! Як справи?

- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?

- У мене теж все гаразд.

- Куди підемо?

- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.

- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.

- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні

- Усе добре, потроху просуваюся.

- Як не дивно, але в мене теж саме.

- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!

-Куди?

-Ми з мамою йдемо у кіно.

-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!

-Бувай!