1.Прийменник є в кожному реченні, ОКРІМ: а) Без праці не проживеш.
б) Друзі пізнаються в біді.
в) Не гріє сонце на чужині.
г) Як гукнеш, так і відгукнеться.
2. Похідними є всі прийменники в рядку
а) понад, попри, до;
б) близько, з-поміж, поверх;
в) через, задля, назустріч;
г) про, із-за, коло.
3. Прийменник є у реченні
а) Він завжди був поруч.
б) Гуляли навколо школи.
в) Вони сиділи навпроти.
г) Попереду йде молодь.
4. Разом треба писати кожен прийменник у рядку
а) з/посеред, згідно/з, на/чолі;
б) за/ради, з/під, по/між;
в) на/прикінці, по/серед, за/для;
г) в/наслідок, по/перед, у/разі.
5. Граматичну помилку допущено в рядку
а) відпочиваємо по черзі;
б) називати на прізвище;

в) змагання по плаванню;
г) виконати за умови.
6.З'ясуйте, яке слово є сполучником у реченні
У тім то й лихо, що не все ми знаємо про нашу долю
а) то;
б) й;
в) що;
г) про.
7.Сполучник з'єднує частини складного речення
а) Без роботи ані хліба, ані хати.
б) Уночі панують сови та сичі.
в) Будь слугою власної совісті й господарем волі.
г) Робота гарна, та день малий.
8. Сполучник є і його треба писати разом у реченні
а) Що/б не сталося, ми не розлучимось.
б) Узимку холодно, за/те комарі не кусають.
в) Думаю про/те, що й перше думав.
г) Зійти, то зійшло, та як/би з ниви не зійшло.
9. Сполучник є та його треба писати разом у реченні
а) Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.
б) Що/б не трапилося - будь людиною.
в) Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.
г) Що/б жить - ні в кого права не питаю!
10.Частками є слова в рядку
а) крізь терни, через поле;
б) дуже швидко, кудись пішов;
в) майже написав, ледве встиг;

г) прийшов несподівано, мов зіронька.
11. Окремо треба писати кожну частку в рядку
а) знайшов/би, ні/би, поки/що;
б) наче/б, не/мов/би, знав/же;
в) взяв/таки, зроби/ж, отакий/то;
г) не/говори, знай/же, таки/втік.
12.Емоційні вигуки наведено в рядку
а) киць-киць, му-у-у, ку-ку;
б) будь ласка, пере , до побачення;
в) геть, цить, тс-с-с;
г) матінко, ой, овва.

Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її…

Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі.

Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка.

Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти у Хотин двічі вступали війська Богдана Хмельницького.

Відома Хотинська фортеця і подіями Хотинської війни, яка проходила під стінами фортеці у вересні – на початку жовтня 1621 р. Ця війна прославила запорозьких козаків та їхнього гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного і стала переломним моментом в історії Османської імперії. Перемога під Хотином врятувала Західну Європу від вторгнення яничар, справила сильне враження на всі народи і набула відголосу у світовій літературі.

Упродовж XVII ст. Хотин переходив з рук до рук, ним володіли і польські королі, і турецькі феодали, не раз місто визволяли запорозькі козаки. Під час Визвольної війни у Хотині перебували війська Богдана Хмельницького (1650–1653 рр.). Тільки на початку XVIII ст. туркам вдалося остаточно закріпитися в Хотині і в фортеці. Після реконструкції 1712–1718 рр. (за участю французьких інженерів) вона стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. І хоча в ХVIII–ХІХ ст. фортеця поступово втрачає своє оборонне значення, та під її мурами продовжували кипіти битви.

У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по бунчуку, а на середній – півмісяць на держаку; над ним хрест:навхрест – дві шаблі лезами вниз, над ними – срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх – екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

Объяснение:

Розповім про свого діда. Зараз він сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.

Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок  – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові  виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.  

Талантів у діда особливих тоді ще не було. Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: працелюбність та наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось дивом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.  

Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.