План та переказ тексту ІВ

Григір Тютюнник був із числа тих небагатьох, чий образ запам’ятовується з першої зустрічі, з першого знайомства. Гінкої статури, вище середнього зросту. В гордій поставі голови, у темнавій засмазі обличчя, в чорночубій розвихреності безпомильно вгадувався класичний тип людини козацького кореня, а в темно-карій глибині очей зблискувала золотиста жага, що часом переходила в невимовну тугу. Мав феноменальну пам’ять, особливо зорову. Після вечора, проведеного в товаристві, міг відтворити в словах і жестах детальний портрет і поведінку кожного з присутніх. Вражало — передаючи пізніше кимось мовлену фразу чи слово, у пам’яті беріг точний вираз очей того, хто говорив, його позу, міміку. Володіючи таким вродженим артистизмом, «ірав» своїх майбутніх героїв, перевтілювався в них, перевіряв на людях усе, що лягало на папір чи мало лягти. І в колі друзів, і на зустрічах перед аудиторією часто читав свої твори напам’ять. Я особисто Григора Тютюнника запримітив ранньої осені 1963 року в Спілці письменників: там у Будинку літераторів проходив якийсь черговий вечір. Ми з друзями стояли невеликим гуртом у Меморіальній залі. Мимо нас енергійним кроком пройшов молодий, чорночубий, статурний, у красивому костюмі чоловік, постояв якусь мить у прочинених дверях зали, послухав промовця і голосно — так що почули всі, хто були близько, сказав: «Еге ж! Якби ж то так. А чому тоді моя мати від холоду й до холоду згорблена стоїть на буряках...» Сказав і пішов тим же впевненим кроком

ДО ІТЬ

Так, телефонну розмову можна віднести до діалогічного мовлення.

1.Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.

2.Телефонна розмова як різновид

діалогічного мовлення найкраще відображає ці особливості. У межах мовленнєвого

акту кожен з учасників почергово виступає як слухач як мовець.

Розгляньмо комунікативні, психологічні та мовні особливості телефонної

розмови, у процесі ведення якої виявляються такі комунікативні функції:

1) запиту – повідомлення інформації;

2) пропозиції (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття / неприйняття

запропонованого;

3) обміну судженнями / думками / враженнями;

4) взаємопереконання / обґрунтування власного погляду.

3.Правила ведення успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати до для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.

Дуже часто, особливо від юристів, можна почути таку фразу: “Незнання законів не звільняє від відповідальності” (ч.2 ст.68 Конституції України). Однак, як не дивно, жоден нормативний акт не містить дану істину, включаючи Кримінальний Кодекс України, який, як відомо, є єдиним джерелом кримінального права. Логічно виникає питання: чому ж незнання законів не може звільнити від відповідальності?

З юридичної точки зору, відповісти на це питання досить складно. Дійсно, жоден закон не говорить про це. І немає ніякого документального підтвердження подібного вислову, що збиває багатьох з пантелику і змушує шукати різноманітні виправдання в свою сторону. Є закон - є відповідальність за вчинене порушення чи злочин. Інших варіантів і бути не може - скаже людині будь-який юрист, і буде абсолютно правий. Тому краще поглянути на поставлене питання з іншого ракурсу і постаратися відповісти на нього з моральної точки зору.

Для початку подумайте, як можливо перевірити саме незнання закону? Пристрої, яке б визначало знання людини, ще не придумали. Тому на питання “Чи знаєш чи ні?” в ситуації з законом можна з легкістю отримати відповідь “Ні” і не мати можливості йому суперечити. Зрозуміло, що будь-правопорушник зміг би відповісти таким чином і зняти з себе всю відповідальність. Пред'явити йому звинувачення можна було б тільки при повторному порушенні, оскільки тут негативну відповідь на питання про знання закону чи статті закону була б брехнею. Однак чи погодиться з такою політикою суспільство? Звичайно ж, ні. Саме тому і була винесена мораль про те, що людина не може бути звільнена від відповідальності за порушення навіть при незнанні законів.

Разом з тим, існує й інша проблема. Закони постійно змінюються, причому іноді досить кардинально і швидко. У зв'язку з чим навіть порядні громадяни можуть порушити закон, не підозрюючи про це. Тут вже проблема відображається трохи з іншого боку, і деякі громадяни можуть дійсно не погодитися з вищевикладеної істиною. Закони повинні доноситися до жителів у повному обсязі з тією метою, щоб спочатку держава виконувала свій обов'язок щодо оповіщення населення про нові норми. У цьому випадку обвинувачі можуть посилатися на конкретну публікацію закону, щоб пояснити причину того, чому обвинувачений не може бути звільнений від відповідальності будь-якого порядку.