і картину с. шишка, мені здається, что я - птах високо над дніпром відчуваю, як прохолодній вітерець дме в лица, шурхотіть внизу аркуша на високих тополях. ніби зняла полум'я на обох берегах дніпра - то осінь запалила фарбами листя дерев.шірока ріка, мов жива істота, невпінно несе свои холодні води, зачаровує мене своєю темною блакіттю такий знайомий мені міст, ніби пояс, підперезав дніпро недовго лішілося бачити цю красу - наближається біла, холодна зима вона, мов господиня, вкріє усе навколо теплою ковдри із пухнаста снігу. шкірні картину треба бачити так, наче ти опіняєшся там и бачиш усе своими очима, відчуваєш и чуєш усе, что навкруги. тільки так можна з'ясувати, що ж самє хотів передат художник.
