насамперед кожен із нас повинен задуматися про те, чи є в його житті реальний вчинок яким він пишається. адже у кожного з нас є свої рамки гордості і інших відчутів. комусь варто пишатися тим що він спас бездомну тваринку від голодної смерті, для іншого це лишень повсягдневна робота якою він аж ніяк не пишається, а робить її залюбки для своїх цілей. тому перш за все ви повині задуматися чи є на вашому життєвому досвіді речі і вчинки якими ви дійсно можете пишатися. вчинок яким можна пиштися несе за собою багато значення. перш за все це повинен бути добрий вчинок, адже пишатися злом і кривдою не можна. також цим вчинком ви повинні зробити добро для когось а не для себе, адже саме тоді цей вчинок можна вваати дійсно достойним вашої поваги і поваги оточуючих людей. нажаль сьогодення, на мою думку, залишає мало простору для героїчних вчинків, нечасто знайдеться гідний приклад для наслідування. також правдою являється те що людина яка дійсно здійснила хороший і вартий уваги героїчний вчинок ніколи не готова це визнати, адже дійсно на геройські вчинки здатна гідна, смілива і скромна людина. саме тому я вважаю, що пишатися вчинком, хай і дуже правильним, дещо зарозуміло і високомірно, що насправді не дуже красиво.
в цілому, поважати себе за вчинок яким можна пишатися допустимо, але перш за все ви повинні робити це в собі і не виказувати гордість за себе іншим. якщо цей вчинок дійсний вартий уваги і поваги, то оточуючі обовязково так чи інакше зможуть його оцінити по справедливості. саме тому як можна частіше здійснюйте вчинки якими дійсно варто пишатися, адже ви насправді цього заслуговуєте. також не гайте свого часу і іншим.
ответ:
україна — це історія народу, який багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. це її славні лицарі: петро сагайдачний, іван сірко, богдан хмельницький, іван мазепа, устим кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. це відомі всьому світові діячі української культури: т. шевченко, і. франко, леся українка, м. коцюбинський, о. гончар, м. лисенко, м. заньковецька та багато інших.
нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав в. сосюра:
любіть україну у сні й наяву,
вишневу свою україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
слід зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї вітчизни.
сьогодні україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн європи. я переконаний, що вона стане на одному рівні з цими країнами, що наш народ нарешті здобуде омріяне щастя і добробут.
так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. тут ми маємо найбільший скарб. наші митці, будучи справжніми синами й дочками україни, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.
силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:
мудріших, ніж народ, учителів;
у нього кожне слово — це перлина.
объяснение:
