Прочитайте. Перекажіть текст, використовуючи власні приклади. Поясніть, як розумієте вислів «взаємопроникнення стилів».
Коли говоримо про конфесійний стиль, його марковані
засоби мають конфесійне значення. Водночас, це значення
може змінюватися, що ігаємо під час досить широкого
і частого використання відповідних засобів в інших стилях.
Так сталося, зокрема, зі словами Бог, церква, ікона, священик,
писанка, пасха тощо, стильове значення яких у розмовно-по-
бутовому, а нерідко художньому й стилі масової інформації
істотно ослаблюється. До того ж лексичне значення залиша-
ється незмінним.
Та є слова, що, потрапивши в інші стилі, набули нового,
переносного значення. Пор.: благовістити — у прямому розумінні «дзвоном сповіщати про початок церковної відпра-
ви» і переносно — «сповіщати, повідомляти про будь-що»;
благодать — «щедроти, дари Бога» і переносно «всяке добро,
багатство»; гріх — «порушення Божих заповідей» і перенос-
но — «поганий вчинок, недогляд, помилка»; антихрист —
«противник Ісуса Христа» і переносно — «лайливе слово на
погану людину»; молитися — «проказувати слова молитви,
звертаючись до Бога», і переносно — «благати, дуже просити,
а також схилятися перед кимось, чимось». Нарешті, існують
ще й такі слова, що не мали і не мають поза конфесійним сти-
лем якогось стильового значення. Вони нейтральні, причому
лексичне значення їх цілком «світське» на зразок хліб, брат,
учитель тощо. У конфесійному стилі ці слова вживаються
в іншому розумінні, нерідко стають символами, а саме: хліб
означає тіло Христа, вино — його кров, Учитель — сам Хрис-
тос, діти, чада, брати і сестри — віруючі в Христа, голуб —
Дух Святий. У конфесійних текстах вони виступають у ролі
стильових омонімів.
Прикметно, що додаткове експресивне забарвлення у сти-
льових омонімів може бути різним: благовістити, благодать,
гріх у прямому значенні не позначені експресією, вони ней-
тральні. А от у переносному — стилістично забарвлені. Пер-
ші два — урочисті, піднесені, останнє — емоційно виразне
(Н. Дзюбишина-Мельник).

Кожна людина відчуває щастя по-своєму. Хтось щастя розуміє як удачу,талант,для когось гроші на першому місті,а інші бажають міцного здоров*я. Оскільки кожна людина живе своєм життям,то і відчуття втіхи у кожного буде своє. Стосовно мене,я гадаю,що я щаслива людина,і можу бути щасливою щодня. Моє життя мене повністю задовольняє. Я живу та опираюсь на це прислів*я : " Не родись багатий та вродливий,а родись при долі та щасливий ".У мене у житті гарна вдача,отже я цілком щаслива людина. Посміхайтесь більше,кажіть більше один одному приємні слова, і напевно щастя буде у вашихх долонях щодня!

Кожна людина хоче мати хорошого друга. Яким повинен бути друг? Справжній друг – це добрий, вірний, чесний людина, що йде на до в скрутну хвилину, вміє виручити з біди … Нелегко знайти володаря таких достоїнств, адже кожен з нас має право на помилку. Напевно, кращий друг володіє тими якостями, які мають першорядне значення для даної конкретної людини. У одному ми цінуємо не окремі риси характеру, а приймаємо його в цілому як особистість, зі своїми звичками, манерою поведінки, промовою. Складно відповісти на запитання: «Яким повинен бути друг?» Іноді справжнім другом стає той , хто пережив разом з тобою виникли неприємності, допоміг подолати невдачі. Такій людині ти віриш, як собі. Друг ніколи не кине в біді. Він – близький, дорогий чоловік, з ним сміливо йдеш по життю. Саме поєднання слів «кращий друг» викликає почуття спокою, затишку. Зі справжнім товаришем легко вести розмову, не думаючи про те, що він буде переданий комусь в спотвореному вигляді, такій людині можна сміливо довірити свої таємниці. Кожен сам для себе вибирає, яким повинен бути один. Люди весь час мріють мати відкритого, безкорисливу людину поруч з собою. Згадайте, як багато прислів’їв складено в народі про справжню дружбу: «Друг пізнається в біді», «Кращий друг не замінить нових двох», «Сто друзів краще ста рублів». У нашому житті гроші не замінять одного. Хоча і сто справжніх друзів мати – це утопія. Найчастіше справжній друг буває один, іноді – два, рідше – три. Адже далеко не з кожним поділишся якої конфіденційної інформацією, обговориш якусь особисту, іноді інтимну ситуацію. Практично з дитинства кожен замислюється про те, хто такий кращий друг. Твір на цю тему часто пропонують написати в школі. Іноді і в більш зрілому віці не буде зайвим задуматися про те, а чи є у вас найкращий друг? Буває, що нас оточує маса знайомих, приятелів, товаришів, а от справжнього друга немає. Можливо, це пов’язано з особливостями характеру, або поруч просто відсутня людина, для якої ми не можемо стати «вірним плечем», або ж ми просто не вміємо зберігати секрети? Найчастіше саме такі «гідності» заважають дружити. Потрібно пам’ятати, що справжній друг – це не тільки людина для тебе, але і ти для нього. Справжня дружба – процес двосторонній. Обидва товариша, йдучи по життю, не образять, не обдурять, не залишаться байдужими при виникненні невдач. Вони поділять між собою і радість, і жаль, підставлять своє плече у щасливі та неприємні хвилини. Те, яким повинен бути один, залежить від нас самих. Адже для справжнього товариша можливо і пожертвувати чимось, і віддати пріоритет вирішення його проблем на шкоду собі коханому. Успіхи одного викликають не заздрість, а захват; а його невдач засмучуєшся так само, як і своїм. Дружбу потрібно цінувати, дорожити нею, адже найчастіше найменші розбіжності можуть призвести до розриву відносин, про який згодом будуть шкодувати обидві сторони. Справжній друг – це цінність, якою не варто розкидатися, справжні друзі – ті, хто знають: треба завжди пам’ятати одне про одного.