зненацька екран погас,І в ту мить Дмитро Іванович відчув на своєму плечі чиюсь руку, Він потягнувся своєю лівою рукою,хотів скинути руку того,хто стискав йому плече,але не зміг: пальці були неначе залізні,І вся рука була важка,нещадна ворожа, він озирнувся і був шокований - це був той самий робот, про якого він щойно дивився фільм. Дмитро Іванович швижко вибіг на вулицю, і важко дихаючи. тримав вхідні двері своєї квартири і усієї сили. аби тільки той страшний робот не вирвався назовні. Але металева рука пробила двері. Дмитро Іванович з жахом біг містом, але нажаль, людей не було. робот наздагнав його, й хотів задушити, але в Дмитра Івановича було відчуття, що він кудись віддаляється від цієї скаженої залізяки. Раптом він розплющив очі і зрозумів що це був лише страшний сон, але поки він спав, фільм про робота закінчився.
"Ось і добре, нема чого жахіття на ніч дивитися" - подумав Дмитро Іванович і пішов спати.
Ну ось, все що можу, більше нічого в голову не лізе.
