Немає нічого милішого за рідний дім. Дім, де ти народився і виріс, дім, де живуть твої батьки, дім, де завжди тепло й затишно, дім де тебе виховували, пестили, голубили. Тут солодко спиться і радісно живеться, бо знаєш, що поруч є люди, які тебе люблять незважаючи ні на що і завжди до у скрутну хвилину.
Кожної весни з вирію повертаються птахи. Вони пролітають іноді тисячі кілометрів, лише для того, щоб вивести пташенят у тому місці, де вони самі вперше стали на крило. Риби повертаються на нерест туди, де самі народились, пливучи навіть проти стрімкої течії. А люди, хоч як би далеко занесла їх доля з рідного дому, мріють повернутися назад. Є навіть така хвороба – ностальгія. Так називають той стан, коли людина тужить за рідною землею.
Людство вигадало багато приказок і прислів’їв на тему того, що вдома краще, ніж деінде. У кожного народу вони свої, але в цілому всі дуже схожі. Бо немає жодної нації, яка б сказала, що десь є земля краща за її рідну, немає жодної родини, яка сказала б, що в гостях краще, ніж вдома. Так воно і є. Недарма українці кажуть, що ніде вода не п’ється так солодко, як з рідної криниці.
