Для чого існують бібліотеки? Поміркувавши, я можу відповісти на це питання.
По-перше, бібліотеки існують для того, щоб в них зберігалися книжки, які видавалися багато років назад, і книжки, які видаються тепер. У найбільших бібліотеках світу зберігаються для наступних поколінь книжки, які були створені кілька століть тому у різних країнах. Кількість цих книжок просто вражає - їх багато мільйонів. Отже, бібліотеки зберігають усю мудрість світу.
По-друге, бібліотеки існують для того, щоб будь-яка людина могла звернутися туди і знайти будь-яку потрібну книгу. Адже через бібліотеку можна, в принципі, замовити потрібну книгу з іншої бібліотеки, як би далеко від вашого населеного пункту вона б не знаходилась.
Ви скажете: але ж є інтернет, де можна знайти і прочитати який завгодно текст. Відповім: так, інтернет існує, і це величезне благо. Там є все, але дечого там немає. І якщо вам не до нтернет, то до неосяжний світовий фонд книгозбірень. І потім: уявіть, що станеться з інтернетом, коли раптом вимкнуть електроенергію? А як приємно тримати у руках звичайну паперову книжку. Для справжнього книголюба це особлива радість!
І по-третє, якщо у вас немає належних умов для занять з книгою вдома, ви завжди можете скористатися затишним бібліотечним читальним залом, де завжди тихо и комфортно, де створені усі умови для зосереджених розумових занять.
Сподіваюся, я пояснив, для чого існують бібліотеки?
Визнання в любові... Як важко це зробити! І як приємно одержати! Так ще на саморобної открыточке! Ах, скоріше б він наступив, цей день, - 14 лютого! В Англії, та й у багатьох інших країнах миру, усе з нетерпінням чекають цього свята. День всіх закоханих самий поетичний, самий таємничий, найкрасивіший день у році!
Готуватися до нього починають заздалегідь. Згадують усіх, кому хотілося б послати визнання в любові. Закохані один одному, а ті, хто ще тільки мріє закохатися, - своїм обранцям. Таке визнання може бути анонімним, тобто без підпису, нехай одержувач небагато помучиться, подумає: хто ж цей таємничий автор? У цьому й складається дивна принадність і таємничість Дня закоханих. Адже таємниця серця відкривається не щодня... Отже, до пори до часу все тримається в найсуворішому секреті: ім'я обранця або обраниці, підготовка листівки, начерк малюнка, твір віршів. Але от «валентинка» готова. Тепер необхідно відправити її адресатові, щоб він одержав її точно в строк - 14 лютого. Наближається весна, і, відповідно до народного повір'я, імен-
але в цей день усе птаха знаходять собі пару. 14 лютого був страчений мученик за християнську віру - святий Валентин. По одній з версій, з в'язниці він посилав записки своєї улюбленої. У цей день заступник закоханих - святий Валентин -улаштовує всі щонайкраще: листівки з визнаннями приходять вчасно, а діти у відповідь на вдалі рими й митецькі малюнки нагороджуються солодкими булочками у вигляді серденьок
Особливу вигадку проявляють молоденькі дівчини: вони вишивають імена своїх коханих на серветках, роблять «серцеве» печиво, вирізують листівки у формі серденьок і складають вірші. А ті, хто ще не визначив свого обранця, поздоровляють у цей день своїх улюблених друзів
2 варіант
У більшості країн прийнято вважати, що День святого Валентина існує з 14 лютого 496 року, коли римський папа Гелласіус канонізував сміливого священника Валентина. За переказами святий Валентин порушив наказ римського імператора Клавдія Жорстокого, який заборонив солдатам одружуватися, він женив легіонерів, за що й був покараний на смерть.
Англійці вважають, що свято закоханих виникло в їхній країні. Ще у XV столітті кавалери надсилали своїм дамам вірші про кохання саме 14 лютого, про це йдеться у творчості Шекспіра. На берегах Туманномо Альбіону в ніч на Святого Валентина прийнято ворожити. Дівчата прикріплювали до подушки 5 лаврових листків: один посередині і чотири - по кутах. Вважалося, що це магічне дійство дозволить побачити у сні майбутнього чоловіка. Інші писали імена на листках і розкладали згорнуті записки по колу. Потім у центрі крутили яблука. На кого його плодоніжка вкаже, той ніби й покохає. Тож навіть і сьогодні в англійських супермаркетах продаються "яблука кохання" з намальованими на них губами і серцями. У XIX столітті в цій країні почали виготовляти листівки, на яких друкували любовні посилання, прикрашені висушеними квітками, метеликами, шматочками тканини. Цей звичай швидко перейняли Америка та Австралія, налагодивши бізнес "валентинок".
У Данії "валентинки" відправляють без підпису. Якщо дівчина здогадається, хто її автор, вона має надіслати йому у відповідь на Великдень яйце. В Іспанії 14 лютого чоловіки дарують жінкам виключно квіти, а ті їм - подарунки. В Японії дівчата і жінки вітають чоловіків солодощами. У тайвані в цей день чоловіки дарують жінкам виключно троянди: якщо одну - освідчуються в коханні, якщо великий букет - пропонують одружитися.
