Блискавка освітила темне небо,ніби величезний меч розірвав похмуре склепіння.Дрібний,як роса, дощ приємно освіжав втомлене обличчя.Сірі хмари скупчилися,як ягнята в небесній отарі. Вітер згинає дерева,неначе чиїсь сильні руки змушують велетнів підкоритися.Вечірнє повітря, наповнене прохолодою та важкою вологою,як шовк огортало тіло.Знов почувся гром,як далекий гуркіт величезних барабанів.Миттєвий спалах блискавки на хвилину висвітлює дерева які,неначе переможенні воїни,прихилилися до землі.Буря бушує з новою силою,ніби відчуває свій близький кінець.Небо світліє,як фарба на палітрі художника, розбавлена водою.Сірий колір заполоняє безмежний,як Всесвіт простір неба.Вітер стихає,неначе покірне ягнятко ,колихає траву біля ніг.Тиша панує навколо і ніби якась чудова мелодія заполоняє очищенну дощем душу.Краса торакається серця,неначе пальці до величного роялю.Дивний звук лункої тиші,як море,заповнює все навколо.Пройшла гроза
