- Привіт, Сашко.
-Привіт, Марійко.
-Цікаве нам додому задали домашнє завдання.
-Погоджуюсь, а що ти напишеш в своєму творі "Для чого потрібен Інтернет?"
- Ой, навіть не знаю з чого почати.
- Та я також. Але в мене вже є дещо на думці
- І що ж саме?
- Інтернет використовують у пошуковій сфері. Завдяки інтернету ми можемо дізнатися різноманітну інформацію.
- Цікаво, дасиш мені прочитати твір, написаний тобою, завтра. А я буду писати про те, що без інтернету важко уявити наше повсякденне життя, як би ми зараз жили б без інтернету? Це сучасне покоління. А ти задумувався над тим, що в наших батьків не було інтернету?Але в них було щасливе дитинство і без інтернету.
- Добре, прочитаєш. Ти так глобально замислилась над цією темою, що я впевнений, що ти отримаєш гарну оцінку.
- Дякую, ти теж.
- Добре, я вже , напевно, піду. А то хочу чим скоріше приступити до роботи.
- І я також
- Бувай, щасти
- І тобі теж. Бувай
Як гарно в лісі. Скільки тут грибів. Ось майнла руденька білочка. Куди вона зникла. Ось опускається павучок. Куди він мандрує? Мабуть, шукає нове місце для павутинки. Ось він опустився на гілочку ялини. Павучку дуже сподобалося це місце і він почав творити. Коли він закінчив плести, побачив, що на нього дивляться маленькі діти, які стояли під ялинкою. Хлопчик сказав:"Дивись який павучок". Маленька дівчинка зацікавлено підняла голову. "Він такий маленький" - здивовано сказала вона і хотіла підійти і узяти маленького павучка. Він злякався й поліз на самісінький верх павутини. Але хлопчик зупинив:"Не чіпай його. Ходімо краще гриби шукати". Дівчинка наостанок глянула на павучка й пішла за хлопчиком. А павучок ще довго згадував зустріч з дітками.
