если честно, нашла в инете, но глубоко
Объяснение:
Якось, зовсім випадково, мені на очі потрапила репродукція картини Олександра Мурашка під назвою «Дівчина в червоному капелюсі». Вана з першого погляду привабила мене незвичайною технікою малювання та витонченою майстерністю митця. Ця картина була написана широким і густим мазком, але в то й же час усі деталі на ній відрізняються соковитістю і впевненістю. А контраст яскравого червоного кольору капелюха і темних відтінків заднього плану картини створює живописний дзвінкий акцент. Саме сміливі зіставлення цих кольорів, інтенсивність червоних тонів, які врівноважують і приглушують глибокі і м’які чорні очі дівчини, вразили найбільш усього в цій картині.
Якщо навіть не придивлятися до картини, перш за все впадає в очі червоний капелюх, який яскравою плямою виділяється на чорному фоні і контрастує з темним вбранням. Цей капелюх приваблює увагу і до обличчя дівчини, яке світиться глибоким спокоєм та зосередженням. Дівчина у червоному капелюсі дуже схожа на макову квітку на фоні темного українського поля. Енергія червоного кольору вигідно підкреслює молодість та красу дівчини, якій, скоріш за все, було близько вісімнадцяти років у той час, коли вона позувала художникові. Її обличчя не по віку серйозне і декілька розгублене, а чорні очі приваблюють погляд глядачів.
Вже пізніше мені довелося узнати, що Олександр Мурашко – видатний український митець кінця XIX – початку XX століття. Він народився в Києві, дитинство його пройшло на Чернігівщині, а творчістю Мурашко займався, подорожуючи по всьому світу. Весь час він експериментував с різними техніками малювання і більшість з них добре засвоїв. Своїм нащадкам художник залишив багато картин, які сьогодні можна побачити як в музеях та картинних галереях нашої країни, так і в приватних колекціях українських і іноземних цінителів живопису. Картину «Дівчина у червоному капелюсі» Мурашко написав у Парижі.
- Доброго дня, Вікторе Васильовичу! (ім*я та побатьк..можеш своє написати)
- Доброго дня,Миколо! Давно не бачились!
- Так-так, пройшло вже 10 років, від закінчення школи.
- Як в тебе справи в житті? Добився своєї мети?
- Справи дуже добре! Так я поступив у вищий навчальний заклад, як і хотів, буду старатись стати юристом.
- Оо, це хороша професія, удачі тобі і надал А як у вас справи? Як ваше здоров*я?
-В мене все добре, вот вийшов вже на пенсію! А здоров*я не дуже, трохи важко ходити, і серце інколи болить.
-Знаєте, Вікторе Васильовичу, колись ви мені сказали хороші слова: " Щоб добитись своєї мети, потрібно вірити і йти в перед", я їх запам*ятав на все життя, і вони допомагають мені вірити в себе та свої сили!
- Молодець, Миколо! Успіхів тобі в житті, та досягнення своєї мети!
- Дякую, Вам теж всього найкращого, та міцного здоров*я! До побачення!
- До побачення, надіюсь що ще колись зустрінемось!
