Випростовує він, немов кедра, свойого хвоста, жили стегон його посплітались. Ведмежі волохаті ноги були віддані сатані в зуби — у нові юхтові чоботи, які пекли і тисли, як обценьки. Пелюстки троянд чарували всіх своєю красою Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився — Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Тарас Шевченко (поема "Сон")
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
